NALENCHРеферати Курсові Дипломні українською

Текст:
ІМПЕРІАЛІСТИЧНИЙ ХАРАКТЕР ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
28 липня 1914 р. Австро-Угорщина оголосила Сербії війну. А вже протягом тижня у війну були втягнуті практично всі великі держави Європи. Однак Болгарія, Греція, Іспанія, Португалія, Голландія, Швеція, Данія, Норвегія, Італія та Румунія, США, а також деякі з держав Азії й Латинської Америки — союзники австро-німецького блоку — заявили про свій нейтралітет. Так само вчинив й уряд Туреччини, однак 2 серпня він уклав із Німеччиною таємну угоду, після чого зайнявся мобілізацією своїх збройних сил. З'ясувалося, що Туреччина надає в розпорядження німецького Генерального штабу всі свої війська.
У результаті такого розміщення сил організувався російськотурецький Кавказький фронт, що дозволив Німеччині відвернути значну частину російських військ від ведення з нею воєнних дій.
Увага всіх західноєвропейських держав було прикута до напруженої боротьби на цьому фронті. У той самий час Японія висунула ультиматум Німеччині. У ньому німецькій державі було запропоновано вивести з вод Тихого океану й далекосхідних вод усі німецькі війська, а також передати Японії територію Цзяочжоу з портом і фортецею Ціндао, орендовану свого часу німецькою стороною.
Німеччину не влаштовували умови, запропоновані Японією, і ультиматум був відхилений. Японія 23 серпня 1914 р. оголосила Німеччині війну. Фортеця Ціндао не витримала тривалої облога, і незабаром Японія повернула собі втрачені позиції. Потім прийшла черга Маршаллових, Каролінських і Маріанських островів в Океанії, які до цього належали Німеччині.
Отже, розпочавшись у Європі, імперіалістична війна перейшла на територію Ближнього й Далекого Сходу, перетворившись на світову. Перша світова війна була несправедливою, загарбницькою. Вона стала наслідком економічної кризи світового господарства, фактично розваливши зупинені на стадії імперіалізму капіталістичні відносини. Відбувався економічний переділ світу між двома великими капіталістичними блоками — Антантою й німецькоавстрійським блоком. Імперіалісти так поспішно розв'язали війну, щоб уникнути посиленого зростання революційного руху, що прокотився в багатьох країнах. Але найголовнішою причиною розв'язання цієї війни стало англонімецьке протиріччя.
У кожної з країн, що вступили в Першу світову війну, були свої власні інтереси. Усі вони зводилися до захоплення певних територій. Німеччині дуже хотілося утвердити своє панування на більшій частині Європи, її цілі зводилися до розгрому Англії й позбавлення її морської переваги, переділу бельгійських, французьких і португальських колоній. Німеччина також намагалася закріпитися в аравійських провінціях Туреччини, що славилися своїми багатими землями й запасами. Німецькій стороні хотілося послабити Росію, позбавивши її польських губерній, України й Прибалтики, а також утвердитися в природних кордонах Росії на Балтійському морі.
АвстроУгорщина намагалася загарбати Чорногорію та Сербію, установити свою владу на Балканах. Також АвстроУгорщині хотілося позбавити Росію частини польських губерній, Поділля й Волині.
Російське Закавказзя дуже приваблювало Туреччину, яка за підтримки Німеччини намагалася зробити його своєю колонією.
Англія не хотіла поступатися своїми перевагами як могутньої морської держави, усіма силами прагнула її зберегти, намагаючись розбити головного свого конкурента — Німеччину — і не дати їй можливості позбавити себе морських шляхів і багатих колоній. Одночасно Англія плекала надію захопити багаті на нафту Палестину й Месопотамію, які залежали від Туреччини. На ці ж самі території претендувала й Німеччина.
У 1871 р. Німеччина відвоювала у Франції Лотарингію й Ельзас. Франція, уступивши в Першу світову війну, прагнула повернути собі ці землі й заволодіти Саарським басейном.
Росія переслідувала інші цілі, їй необхідно було домогтися вільного виходу чорноморського флоту через Босфор і Дарданелли в Середземне море. АвстроУгорщина й Німеччина заважали Росії приєднати Галичину й нижню течію Неману. Необхідно було усунути конкурентів, щоб мати можливість розширити свої володіння.
Італія дуже довго не наважувалася прийняти одну із сторін: приєднатися або до Антанти, або до Потрійного союзу. Однак після проникнення на Балканський півострів загарбницьких військ Італія прийняла сторону Антанти.
Сполучені Штати Америки довго вичікували, займаючи протягом трьох років нейтральну позицію, одержували величезні прибутки на постачаннях зброї та боєприпасів двом воюючим блокам. Дочекавшись зручного моменту, коли воюючі коаліції були виснажені, СІНА у квітні 1917 р. вступили у війну. Америка намагалася нав'язати свої умови країнам, що беруть участь у цій війні, і в такий спосіб забезпечити собі світове панування.
Сербія стала об'єктом австронімецької агресії, і тому лише вона вела справедливу війну, намагаючись звільнитися.
ХІД ВОЄННИХ ДІЙ Воєнні дії в 1914 році
Незважаючи на економічні й політичні протиріччя союзів великих держав, головною причиною виникнення війни стало не це. Уряди країн дуже сильно хвилював національновизвольний рух слов'ян, спрямований проти австрійського поневолення. І хоча ситуацію можна було залагодити мирними засобами, не доводячи справу до війни, однак АвстроУгорщина визнала за потрібне назавжди покінчити з можливими наслідками постійних повстань. Союзник АвстроУгорщини — Німеччина, упевнена у своїй військовій і економічній перевазі, визнала цей момент досить сприятливим для утвердження своєї гегемонії на території багатьох країн. Німеччина вважала себе краще підготовленою до війни порівняно з Росією, Францією й Англією, хоча німецькому кайзерові дуже хотілося, щоб Англія дотримувалася нейтралітету. Перша світова війна спалахнула раптово, створивши перший в історії військовий конфлікт, що переріс у війну світового масштабу.
Наприкінці червня АвстроУгорщина вирішила провести військові маневри на кордоні із Сербією. Стало відомо, що на їхнє відкриття прибуде спадкоємець престолу ерцгерцог ФранцФердінанд. Тоді сербською стороною була здійснена спроба терористичного акту, спрямованого проти ерцгерцога. Націоналістична організація «Народна одбрана» вибрала для здійснення терористичного акту двох своїх членів: Гаврила Принципу, гімназиста, і робітника Неделька Чабриновича. Г. Принципу в центрі міста Сараєво вдалося застрелити ерцгерцога та його дружину, які знаходилися в машині з відкритим верхом. Цей терористичний акт, здійснений 28 червня 1914 р., власне, і поклав початок війні. Австрійська влада близько місяця намагалася визначитися у виборі відповідних заходів. І тільки 23 липня АвстроУгорщина висунула ультиматум Сербії. У ньому Сербії було запропоновано протягом 48 годин припинити всю антиавстрійську пропаганду й усунути антиавстрійську діяльність на території країни. Більшість запропонованих в ультиматумі пунктів були прийнятні для Сербії, однак два пункти фактично перетворювали слов'янську країну на колонію АвстроУгорщини. Остання мала намір упровадити своїх слідчих на територію Сербії та ввести туди свої війська, нехай і в обмеженій кількості.
Про те, що Сербії висунуто ультиматум, у Росії довідалися того ж дня. Радник італійського посольства Монтереале передав приблизний зміст цього ультиматуму. Наступного дня з Белграда прийшла телеграма; офіційно текст ультиматуму вручив у Петербурзі австроугорський посол. С. Д. Сазонов, російський міністр закордонних справ, проаналізувавши отримані з Відня й Белграда відомості, не зміг стримати вигуку: «Так це ж європейська війна!» Він зв'язався з царем, розповів про виниклу ситуацію. Цар виявив своє обурення й наказав повідомляти йому про всі наступні події. У цей час відбувся сніданок у французького посла, де також знаходилися англійський посол, румунський посланець і російський міністр Сазонов. Останній звернувся з проханням до присутніх послів шукати вихід із ситуації, що склалася.
24 липня о 3 годині дня було проведено екстрене засідання ради міністрів. У результаті дебатів міністри дійшли висновку, що Сербії необхідно, разом з іншими державами, звернутися з проханням до АвстроУгорщини, щоб продовжити термін відповіді на ультиматум. Також вирішили порадити Сербії не вплутуватися в бої з австрійськими військами, а усунути виниклий конфлікт за допомогою головних європейських держав, звернувшись до них як до третейського судді. Одночасно
було прийняте рішення про мобілізацію Балтійського й Чорноморського флотів, а також чотирьох військових округів. Це була тільки демонстрація військової міці, щоб показати могутність протилежної сторони. Однак це призначалося лише для АвстроУгорщини й ніяк не стосувалося Німеччини.
Сазонов почав активно діяти та клопотати перед послами у Відні, Берліні, Парижі, Римі й Лондоні про передачу їх урядам російської пропозиції про продовження терміну відповіді Сербією на австрійський ультиматум. Державний секретар з іноземних справ Великобританії Е. Грей того ж дня порадив провести переговори у Відні й Петербурзі, задіявши в них Англію, Німеччину, Францію й Італію, якщо взаємини Росії й Австрії стануть дуже Напруженими. Росія й Італія відразу підтримали це рішення. Однак війна набирала обертів, і ніякі дипломатичні маневри не могли врятувати ситуацію, що склалася у світі.
Росією було опубліковане повідомлення уряду про політику втручання в сербськоавстрійський конфлікт. 25 липня преса інформувала про те, що Росія стежить за зіткненням між країнами. З 26 липня радою міністрів було введене на території Росії «положення про підготовчий до війни період». Хоча Сазонова не покидає надія на допомогу союзників: або Англії, або чотирьох країн разом.
І всетаки АвстроУгорщина не погодилася дати додатковий час Сербії для обмірковування відповіді на ультиматум. Сербії за порадою Росії видавалося можливим задовольнити вимоги австрійської влади за винятком в'їзду чиновників і введення військ на територію країни. Одночасно ця слов'янська країна прагнула передати справу в Гаазький міжнародний трибунал, щоб його розглянули багато держав світу.
25 липня в 18 годин ЗО хвилин австрійська місія покинула Белград, заявивши урядові Сербії, що сербська відповідь на ультиматум їх не задовольняє. За два дні до цього інциденту в Сербії була введена повна мобілізація. Одночасно дипломатичний корпус разом з урядом виїхав зі столиці в місто Ніш.
Криза чимраз збільшувалася. Особливо це стало помітним уранці 26 липня. Росія всіляко прагнула підтримати Сербію. Це відомо з телеграм російського МЗС до Парижа, Риму й Лондона. Росія продовжує сподіватися на допомогу Італії у справі «втихомирення» Австрії. Одночасно АвстроУгорщина й Німеччина наполягали на тому, що аж ніяк не збираються захоплювати територію Сербії й навіть не намагаються загрожувати її цілісності, їм хотілося заспокоїти своїх опонентів у коаліціях, дати їм зрозуміти, що для АвстроУгорщини й Німеччини найважливіше — забезпечити власний спокій і безпеку.
Одночасно Англія пропонує скликати спільну з Німеччиною, Францією й Італією конференцію, що дає можливість спокійно обговорити всі ймовірні виходи із ситуації, що склалася. Росія 27 липня погоджується з прийнятим рішенням. Вона відразу в Петербурзі намагається розпочати прямі переговори з австрійським послом. Але надходять маловтішні звістки. З Парижа від австрійського посланця стає відомо, що Австрія готова почати проти Сербії «енергійні дії», що, цілком ймовірно, припускають і вторгнення на її територію.
Уже вранці наступного дня — 28 липня — сербським посланцем М. Спалайковичем Сазонову була вручена телеграма, передана урядом Сербії. У ній був такий текст: «Опівдні австроугорський уряд прямою телеграмою оголосив війну сербському урядові». Росія не може залишатися осторонь, і тому її уряд передає до Берліна повідомлення про термінову мобілізацію Одеського, Московського, Казанського й Київського військових округів, спрямовану проти Австрії. У цій самій дипломатичній ноті було зауважено, що Росія не збира, ється проводити ніякі наступальні дії щодо Німеччини. Це ж саме повідомлення було вручене урядам Австрії, Великобританії й Франції. Микола II, цар Росії, не бажаючи псувати дипломатичні відносини з Німеччиною, висилає німецькому імператорові Вільгельму II особисту телеграму. Він просить вплинути на уряд АвстроУгорщини, що вирішив оголосити «мерзенну війну» маленькій слов'янській країні. Микола II попереджає німецького імператора про те, що не потерпить утручання будьякої з кра'ін у політику Сербії, а тим більше військової експансії на її території: «Передбачаю, що дуже швидко, поступаючись тиску, що здійснюється на мене, я буду, змушений вжити крайніх заходів, які призведуть до війни».

Тип файла:
Язык файла:

Скачать реферат: Перша світова війна бесплатно