NALENCHРеферати Курсові Дипломні українською

Текст:
Православна Церква не має єдиного адміністративного центру. В кожній країні архієреї підчиняються предстоятелю церкви, який являється вищою інстанцією в управлінні церквою. Глобальні питання вирішують на Синоді. Перевагу честі надають Вселенському Константинопольському Патріарху. На даний час патріархом являється Варфоломій І. Всі православні церкви перебувають у молитовному єднанні, а їх предстоятелем на Великому вході під час Літургії за всіх інших предстоятелів згідно порядку в динтаху. За Вселенським Патріархом збережено древній звичай надавати автономію та автокефалію іншим церквам. Східний напрям у християнстві поділяється на дві великі групи: Східні Православні Церкви та Стародавні Східні Православні Церкви. Ці групи мають єдину канонічну практику та подібну обрядовість. До давніх православних церков відносяться: Коптська Церква, Ефіопська, Сирійська, Вірменська та інші. До Помісних Автокефальних Церков відносяться такі: Константинопольська, Олександрійська, Антіохійська, Єрусалимська, Російська, Грузинська, Сербська, Румунська, Болгарська, Кіпрська, Елладська, Албанська, Польська, Церква в Чехії і Словаччині та Православна Церква в Америці. /За динт. Рос. Ц-ви/. Із інших 15-ти церков самостійність визнається лише 13-х, а автокефальний статус ще двох церков – в Америці та Церкви в Чехії і Словаччині – визнається не всіма. Існує два динтахи – Російський вище приведений та Константинопольський згідно якого шосте місце належить Сербській Церкві, сьоме місце Румунській, восьме Болгарській, дев’яте Грузинській і т.д. (крім двох останніх). До автономних Церков відносяться Синайська Православна Церква, Фінляндська, Японська, Китайська, Естонська, УПЦ МП та інші. До Церков невизначеного статусу відносяться: Македонська, УАПЦ та 4 УПЦ КП. Місце в динтаху визначається згідно древності церкви, статусу держави, кількості парафій, віруючих, часу надання автокефалії та інше. На час Вселенського Церковного Розколу на Сході існувало шість автокефальних церков: Константипольська, Олександрійська, Антіохійська, Єрусалимська, Кіпрська і Грузинська. Для вирішення певних питань в Церкві збирається Помісний собор. Очолюються східні автокефальні церкви найчастіше патріархами або католиками з титулом „Святіший”, рідше Митрополитами та архієпископами з титулом „Блаженніший”. У випадку обрання нового глави тобто предстоятеля Помісної Церкви повинні про це сповіщати Константинопольського Патріарха, а представник її повинен бути присутній на інтронізації нового Предстоятеля Церкви. Православна Церква визнає сім Вселенських соборів та догмати прийняті на них. У православ’ї існує три ступені посвячення: диякон, священик і єпископ. Парафії об’єднані у деканати у єпархію або Митрополію, єпархії і Митрополії у Патріархію. Монастир очолює ігумен.
2. Початки християнства на Українських землях.
„Повість минулих літ” сповіщає, що один із апостолів – Андрій Первозваний дійшов на Київські гори, поблагословив їх і сказав, що тут засяє велике місто і буде збудовано багато Церков. Вважають що на тому місці де споруджений Андріївський Собор стояв апостол Андрій, а нижче нього споруджено пам’ятник Андрію Первозваному. При археологічних розкопках поблизу Чернівців було знайдено формочку для відливання настільних хрестиків, датовану IV століттям. Існує версія, що хрещеним був князь Кий. Вперше офіційний акт запровадження християнства в Київській державі відбулося за князя Аскольда, який хрестився в 860році. Тоді у списку Константинопольського Патріархату з’явилася Руська єпархія під 61 номером. У 882 році ситуація змінилася внаслідок державного перевороту, коли владу в Києві захопив Олег, який був проти християнства, але церковна організація збереглась, а після його смерті (912 р.) зміцніла. Про християнство у Київській Русі засвідчують арабські джерела 912-913р. А також Русько-візантійська угода 944 року між князем Ігорем і греками, засвідчує про християнське віросповідання частини учасників руського посольства та існування у Києві християнської Церкви святого Іллі. Потім княгиня Ольга прийняла християнство у Константинополі в 957 році. До виведення християнства на Русі спонукала потреба розвитку економічних, політичних та культурних зв’язків з сусідніми християнськими державами. У 986 році візантійський імператор Василій ІІ, який опинився в скрутному становищі після поразки в Болгарії звернувся до Володимира за допомогою. Володимир відмовив, але зажадав руки грецької царівни Анни, сестри імператора. Василій ІІ йому відмовив. Коли влітку 987 року проти Василія ІІ виступив його воєвода Варда Фока, який проголосив себе імператором Візантії, а Володимир взяв Херсонес (Корсунь) тоді Василій ІІ змушений був погодитись на шлюб Володимира з Анною, але при умові, якщо він прийме християнство. Військо Володимира перемогло заколотників у Візантії, а влітку 988 року він був охрещений в Церкві св. Якова в Херсонесі й одружився з Анною. Згідно літопису хрещення відбулося на річці Почайні притоці Дніпра. На тих місцях де стояли ідоли були збудовані церкви. Володимир запросив з Візантії священиків, які хрестили інші міста і села Русі. Спочатку священики були греки і болгари, а пізніше почали формуватися з місцевих людей. Церковний клір не підлягав світському судові, їх судив єпископ. Митрополитів спочатку поставляв Константинопіль, а затверджував імператор Візантії. Київська Митрополія входила у склад Константинопольського Патріархату. Після смерті митрополита-грека в 1051 році князь Ярослав Мудрий без згоди імператора і Константинопольського Патріарха призначив митрополитом Іларіона, після нього Клима Смолятича, але пізніше Константинополь присилав до Києва своїх Митрополитів. Протягом певного часу язичницький обряд мав вплив на християнство. Хрещення Русі дало поштовх розвиткові економіки, освіти, духовності й культури. Зріс міжнародний авторитет Русі. 989-996 роки у Києві будівництво Ц-ви Пресвятої Богородиці (Десятинної); 990-992 р. – заснування митрополії в Києві; 1017 рік початок будівництва Софіївського Собору у Києві.

Тип файла:
Язык файла:

Скачать реферат: Православна Церква в Україні бесплатно