NALENCHРеферати Курсові Дипломні українською

Текст:
Волинь же, за твердженням російського історика М.Ульянова, на початок ХХ століття була опорою Росії в усьому Південно-західному краї. Звідси йшла підтримка і спрямовувалася діяльність москвофілів. Тут були такі центри русофільської пропаганди, як Почаївський православний монастир, інтернат у Житомирі, філіали російсько-галіційського благочинного союзу.
Не випадково, одним із перших у “Реєстрі союзів та товариств Волинської губернії” був внесений Почаївський “Союз російського народу”, який ставив перед собою завдання “розвивати російську народну самосвідомість, об’єднувати всіх російських людей будь-яких станів для роботи на користь дорогої вітчизни – Росії, єдиної і неподільної”.
На їхньому боці виступало й духовенство, яке здійснювало дуже агресивну політику щодо “інородців” та іновірців (насамперед католиків і євреїв). Так, русифікаторський курс царської Росії особливо посилився від 1901 р., коли правлячим єпископом Волинської єпархії став арх. Антоній (Храповицький) – московський шовініст українського походження, з осідком у Житомирі. Митрополит Іларіон не випадково зауважував, що “Новий Троїцький Собор у Почаївському манастирі – це яскравий і жорстокий символ усієї праці митрополита Храповицького в Україні, – на Волині, на Холмщині, на Київщині; він був тут скрізь повним чужаком і духовним і мистецьким…”. Другим провідником російської політики був архимандрит Почаївської Лаври Віталій (Марченко) від року 1902-го, який проводив політику “Союза визволення російського народу” на всю Волинь.
Священики російської православної церкви у проповідях застерігали віруючих від шкідливого впливу україномовних публікацій. Саме тому, передплата українських періодичних видань вимагала певного рівня особистої мужності. Права ж російська преса мала повну свободу. Серед видань цього напряму варто виділити “Русский Вестник”, “Гражданин”, “Известия русского собрания”, “Киевлянин”, “Волынская жизнь”, “Почаевские известия”, “Почаевский листок” та інші. Володіючи достатньою матеріальною базою, вони добились успіху, безкоштовно направляючи різноманітну літературу в армію, робітниче та селянське середовище. На Волині у великій кількості розповсюджувалися прокламації у вигляді листівок, звернень, листів до селян чи робітників. У лютому 1906 р. у “Листі до руського селянства” голова “Союза русского народа”. В.Пуришкевич зазначав про те, як у Росії все було добре, доки “злі люди, вороги святої русі” не стали “прищеплювати малограмотним і темним селянам непутьової думки і штовхати їх на шкідливі справи”. Дії правих сил були вкрай несприятливими для формування національної свідомості інтелігенції. Як бачимо, державна політика царизму і правих сил була спрямована на придушення будь-яких форм українського руху.




Тип файлу:
Мова файлу:

Скачати реферат: Рівень національної самосвідомості на Волині та Галичині на початку ХХ ст. безкоштовно

Рефераты, История, Історія України, На українській мові