Текст: Роздробленiсть Київської держави:
Самостiйнi землi-князiвства,
Золотоординське панування(12-13ст.)
Українська народнiсть.Пiвденно-захiднi землi князiвства на територiї України
Вiдособленiсть української народностi.Власна етнiчна назва «Україна». У свiтовiй iсторiї закономiрним є розпад великих державних об’єднань, якi утримували в покорi по кiлька народiв , що розвивалися й прагнули до державної самостійності . З історії середніх віків нам відомо , що в період розвитку феодалізму у Західній Європі після політичного піднесення великих державних об’єднань(наприклад, імперії Карла Великого – Франської держави) закономірно наставало їх політичне роздроблення , поділ нанезалежні й самостійні князівства, або королівства , відокремлення народностей і націй. Київська Русь не була винятком:вона також зазнала роздроблення й припинила своє існування як велика держава.Це був історично зумовлений прогресивний процес світового суспільного розвитку народів середньовіччя.Роздроблення привело до розпаду Київської Русі на самостійні землі-князівства, прискорило етнічний поступ української, російської і біруської народностей, сприяло утворенню й зміцненню держав на їхніх територіях.
Історія вела ці близькі слов’янські народності різними шляхами до цивілізації .Стосовно взаємин української і російської народностей Михайло Грушевський писав, що “з особливою виразністю визначились в історії дві нарадності великоросійська та українська, дві найбільш крупні різновидності серед слов’янських племен.Історична доля не раз зводила їх разом, причому в перших віках їх історичного життя роль будівничого, культурно і політично переважаючого, головнішого у Східній Європі елемента відігравала народність українська, в останніх – народність великоросійська. Поза цими стиканнями і одночасно з ними історичне життя тієї і другої розвивалось самостійно і своєрідно, все збільшуючи суму відмінностей всього складу їхнього життя і відділяючи їхні національні типи все більш різкою межею”.
Однією з головних ознак кожної народності є її мова.На південно-західних руських землях поряд із старою слов’янською мовою розвивалась народна українська мова.Про це свідчить словниковий склад фолькльору і поеми “Слово о полку Ігоревім “, тогочасних Київського і Галицько-Волинського літописів.Українська мова заявила про свою життєздатність як витвір цілої народності.
Поступово творилася своєрідна, оригінальна матеріальна й духовно культура українців. Однією з найважливіших соціальних і духовних сил тогочасного суспільства залишалася правосоавна церква.
На той час значно развинулась державотворчість української народності: окрім земель-князівств Подніпров’я утворилась велика етнічна українська держава—Галицько-Волинське князівство, що стало європейським королівством .Українська державність стала необхідною формою існування народності.
Уже в 12ст. чіткіше визначилися межі розселення українців на південно-західних землях.Компактність їхнього розселення сприяла поступу украінськоі народності.Зрештою в цей складний час формувалась етнічна самосвідомість українців й виникла самоназва їхньої території—“Україна”. А це вже означало наявність етнічних традиций в середовищі українців .
У Київському літописі під 1187 р. уперше назва “Україна” віднесена до території південної Русі.У тому році в битві з половцями загинув переяславський князь Володимир Глібович.Змальовуючи цю сумну подію, літописець зазначав:
“И плакашася по нем все переяславцы…О нем вся Украина много простонала”.Отже, назва «Україна» тоді вже поширювалася на Київщину, Переяславщину і Чернігівщину. У тому ж літописі під 1189р. названо «Украйна Галичская», Галицьке князівство, до складу якого входили Подністров’я, Покуття і Буковина, а також галицькі землі аж до берегів Чорного моря і гирла Дунаю. Тут же згадано кочове плем’я торків, що мешкало на Україні по обидва береги р. Рось . Тоді Поросся було складовою частиною Київського князівства.Також у Галиць-Волинському літописі під 1213р. та 1279р. Пишеться що Волинь також називали Україною.
Тип файла:
Язык файла:
Скачать реферат: Роздробленння Київської держави бесплатно