*Реферати, курсові, дипломні роботи » Матеріали за 27.02.2013

**

Соціально-політичний розвиток і національний рух в українських землях в першій половині XIX ст.

Історія України XIX ст. характеризується важливими подіями у всіх сферах соціально-економічного життя і суспільно-політичного руху. На протязі цього часу зчинилося перетворення Росії, т тому числі України, із феодально-крепосницької в капіталістичну, сформувався промисловий пролетаріат, помітно розгорнувся визволювальний рух, почав поширюватись марксизм.
Особливістю історичного розвитку першої половини XIX ст. являється те, що поряд з феодальним ладом, виникають товарно-грошові відносини, ринок, розвивається промисловість, тобто паралельно починають існувати феодальні і буржуазні відносини. Ці процеси ще більше погіршують положення трудового народу. В зв‘язку з цим поширюється антикріпосницький рух.
Перша половина XIX ст. в історії України була періодом розладу і кризи феодально-кріпосницької системи та розвитку нових капіталістичних відносин. У першій половині XIX ст. в суспільно-політичному житті продовжували панувати кріпосницькі відносини. ЇЇ основними рисами були: а) колонізація натурального господарства; б) наділення виробника засобами виробництва, землею ; в) особиста залежність селянина від поміщика. Переважну більшість земель утримувало в руках дворянство, а селянство перебувало у феодальній залежності від поміщиків і держави. Так, на передодні реформи 1861 р. у поміщиків було понад 70% всієї землі та близько 60% загальної чисельності селян.

Руська Правда - кодекс давньоруського права

Вступ.
Найбільшими пам'ятником російського права є «Руська правда». Списки Руської правди дійшли до нас у великій кількості, але їхня єдина класифікація відсутня.
Руська правда була кодексом давньоруського феодального права. Її норми лежать в основі Псковської і Новгородський судних грамот і наступних законодавчих актів не тільки російського але і литовського права.
У статтях Руської правди говориться про встановлення права феодальної власності не тільки на землю й угіддя, але і на рухоме майно: коней, бобрів, знаряддя виробництва та ін.
Для епохи Руської правди характерним об'єднанням сільського населення була сусідська громада. Вона виросла в процесі розкладання сімейної громади.
Найдавніша частина Руської правди - є записом більш старих норм зробленої при князі Ярославі Володимировичі. Її іноді називають «Правдою Ярослава». Ця частина складається з перших 16 статей «Короткої Правди». За нею випливає «Правда Ярославичей», тобто синів Ярослава Великого, редакція більш складна по складу і містить у собі безліч князівських законів виданих між серединою XI і початком XIII ст., систематизованих і хронологічно перемішаних.
Основний зміст Руської правди відбиває інтереси князівського господарювання. При порівнянні окремих її частин чітко видний ріст князівської влади і розширення князівського суду.
Правове положення населення.
Усі прошарки суспільства були строго стратифіковані, тобто, складалися зі станів, права й обов'язки яких чітко визначені законом як нерівні по відношенню друг до друга і до держави. Іншими словами, кожен стан мав свій юридичний статус. Було б великим спрощенням розглядати суспільство з погляду визискувачів і експлуатованих. Стан феодалів, складаючи бойову силу князівських дружин, незважаючи на усі свої матеріальні вигоди, могло втратити життя - саме коштовне - простіше й імовірніше, ніж бідний стан селян.
Феодальне суспільство було релігійно-статичним, не схильним до різкої еволюції. Прагнучи закріпити цю статичність, державу консервували відносини зі станами в законодавчому порядку.

Розклад феодалізму і генезис індустріального суспільства

XVI-XVIII ст. в еволюції європейської цивілізації були періодом переходу від феодального до індустріального суспільства. Англійська буржуазна революція (1640-1660) завершила пізнє Середньовіччя (XVI-перша половина XVII ст.) і поклала початок новій історії (друга половина XVII-XVIII ст.). Перехідна епоха полягала у розкладі феодального господарства і генезі основних ознак індустріального суспільства, яке внаслідок промислового перевороту в Англії і Французської буржуазної революції (1789-1794) перетворилася на панівний клас.
Для перехідного періоду характерні значні досягнення в галузі науки і техніки. Посилився між- та внутрішньогалузевий поділ праці. В XVI cт. Виділилося майже 100 основних ремесел, в XVIII – 200. Лише в текстильній галузі було понад 20 спеціальностей.
Удосконалилися водяні млини внаслідок застосування верхньобійного колеса. Це дало змогу будувати млини не тільки на річках, а й там, де були сприятливі умови для розвитку виробництва, регулювати силу та рівномірність дії водяних двигунів. Їх застосовували в усіх галузях виробництва.
Істотні зрушення відбулися у текстильній промислвості, зокрема у виробництві сукна. Самопрядка замінила веретено, горизонтальні та стрічкові ткацькі верстати – примітивні вертикальні. Поширилися сукновальні водяні млини. З’явилися в’язальні машини. Почалось виробництво шовкових та бавовняних тканин, панчіх.

Роздробленння Київської держави

Роздробленiсть Київської держави:
Самостiйнi землi-князiвства,
Золотоординське панування(12-13ст.)
Українська народнiсть.Пiвденно-захiднi землi князiвства на територiї України

Вiдособленiсть української народностi.Власна етнiчна назва «Україна». У свiтовiй iсторiї закономiрним є розпад великих державних об’єднань, якi утримували в покорi по кiлька народiв , що розвивалися й прагнули до державної самостійності . З історії середніх віків нам відомо , що в період розвитку феодалізму у Західній Європі після політичного піднесення великих державних об’єднань(наприклад, імперії Карла Великого – Франської держави) закономірно наставало їх політичне роздроблення , поділ нанезалежні й самостійні князівства, або королівства , відокремлення народностей і націй. Київська Русь не була винятком:вона також зазнала роздроблення й припинила своє існування як велика держава.Це був історично зумовлений прогресивний процес світового суспільного розвитку народів середньовіччя.Роздроблення привело до розпаду Київської Русі на самостійні землі-князівства, прискорило етнічний поступ української, російської і біруської народностей, сприяло утворенню й зміцненню держав на їхніх територіях.
І

Розвиток образотворчого мистецтва і архітектури на Україні в XVI – XVIII ст.

Розглядаючи розвиток образотворчого мистецтва і архітектури на Україні в XVI – XVIII ст., треба відмітити, що він відбувався у особливих історичних умовах. Період польського панування, напади татар, період визвольної війни, приєднання українських земель до Росії в наслідок Переяславської ради, період Руїни, коли українські землі входили до складу різних держав – все це зумовило особливості розвитку української архітектури та образотворчого мистецтва XVI – XVIII ст. Взагалі цей період можна розділити на 2 етапи: 1) XVI – I пол. XVII ст., коли більшість українських земель знаходилась під владою Польщи і 2) II пол. XVII – XVIII ст., коли Більшість українських земель знаходилась в складі Російської держави.
Архітектура і образотворче мистецтво України XVI - XVIII ст. розвивались на самобутній давньоруській основі. Для цього періоду характерним є поступове проникнення в будівництво і живопис національних, народних рис, з одного боку, і зменшення церковних впливів та збільшення світських елементів, заповнення релігійних сюжетів образами, взятими з реального життя, ширше зображення природи, почуттів і переживань людини, більш гуманістичний зміст і реалістичні форми художніх витворів – з другого.
З активізацією суспільного життя в архітектурі намічається небувале піднесення. Хоч для будівництва через історичні умови цей період був надзвичайно несприятливим, проте на Україні будувалося багато і повсюдно. Будівельна програма включала в себе відновлення зруйнованих і будівництво нових міст,, зведення оборонних споруд, арсеналів, храмів, житла. Саме перевага світського будівництва є визначальною рисою тогочасної архітектури.
У нових історичних умовах зодчество набувало нового змісту, оновлюючи свою конструктивну систему та пластично-декоративні засоби. Це була ренесансна архітектура, що стала закономірним етапом у поступальному розвитку національних будівельних традицій. Її характерними ознаками були: чітка симетричність, ордерність, горизонтальність членування на поверхи, багатство декоративного оздоблення фасадів.

Значення науки у незалежній Україні

Важливим чинником і передумовою розвитку освіти, культури, піднесення якості робочої сили завжди була наука. Без потужної наукової бази ефективна ринкова економіка просто не може розвиватись.
До здобуття Україною незалежності українська культура була надто зорієнтована на потреби військово-промислового комплексу. Це заважало розвиватися всім її галузям. У перші роки незалежності стало очевидним, що в Україні дуже слабка система інформації, без чого вона як держава не може розбудовуватись і, найголовніше, приєднатися о світової співдружності країн, які мають інформаційне суспільство.
Після розпаду СРСР Україна мала добрі стартові можливості для інформатизації і створення постіндустріального суспільства. Однак за 1991-1995 рр. майже ніяких зрушень у напрямі інформатизації не було зроблено. Більше того, за цей період намітилось значне відставання в галузі від багатьох країн.
В Україні довгі роки система забезпечення інформацією та документальними джерелами була надзвичайно відсталою і не давала змоги організувати ефективне забезпечення вчених та спеціалістів часописами, книжковою продукцією, компактними оптичними дисками, доступом до зарубіжних баз даних. В Україні не було реферативних журналів (крім медичного), не було “Експрес-інформації”, не видавались аналітичні огляди різних галузей науки і техніки, різко скоротилась кількість наукових журналів. Не було електронних каталогів бібліографічної інформації. Всі органи наукової, технічної, патентної та іншої інформації, створені в СРСР, залишились в Росії. Літописи журнальних і газетних статей ставали дедалі тоншими. Не було централізованої каталогізації всіх друкованих в Україні видань.

Революційний період в Україні 1905-1907рр.

У січні 1905 року вибух страйк робітників на Путиловському заводі в Петербурзі. Вони вимагали 8-годинного робочого дня, встановлення мінімуму платні, поліпшення умов праці, визнання представництва робітників. Вимоги путиловців підтримали робітники інших заводів Петербургу, і застрайкувало понад 100.000 робітників на 382 підприємствах. Це був перший вибух такого масштабу. Петербурґ залишився без води, світла, газет.
9 січня 1905 року робітники пішли до Зимового палацу, щоб подати цареві петицію. Йшли з хоругвами, церковними та патріотичними співами, кілька тисяч чоловіків з жінками, дітьми їх зустріли пострілами заздалегідь призначені для цього війська. Було забито понад 200 осіб і кілька сотень поранено. Обурення робітників не знало меж. На другий день застрайкувало 125.000 робітників у самому Петербурзі.
Страйки перекинулися до інших міст. В Україні застрайкували робітники Донбасу, Києва, Одеси, Харкова, Катеринослава, Миколаєва
Одночасно з страйками розгорілись селянські повстання: селяни па
лили поміщицькі садиби, господарські будівлі, забирали худобу. Усе грізніші були вимоги передати всю землю селянам. Селянський рух охопив в першій половині 1905 року 64% усіх повітів України.
1905-й рік являв картину з одного боку — вже назріваючого народного зворушення, а з другого — анархії та розгубленості царського уряду. Газети виходили без цензури й відкрито вимагали конституції.

Радянсько-американські відносини на заключному етапі “холодної війни”

Ніхто не буде заперечувати, що “холодна війна” залишила глибокий слід в усіх аспектах життя та діяльності людини у ІІ половині 20 ст. І зараз навіть вона не закінчилась з розпадом СРСР. “Холодна війна” тільки вступила на новий етап свого розвитку. “Холодна війна” дуже непередбачувана річ, бо в любий момент часу вона може перетворитися на справжню війну з численними жертвами. Радянсько-американські відносини, тепер російсько-американські відносини, завжди були і будуть. І в цих відносинах завжди буде проявлятися деяка ворожість. Бо кожна із цих країн має потужну атомну зброю і можливість застосувати її в любий момент. З того моменту, як СРСР отримала ядерну зброю, дві суперниці постійно погрожували застосувати її. Коли в СРСР до влади прийшов Горбачов та проголосив деяку розрядку в міжнародних відносинах, американці скористувавшись цим, перехопили деяку ініціативу на світовій політичній арені. Цю ініціативу вони не впустили і зараз і однозначно дають зрозуміти світу, як в письмових так і в усних заявах, що повинна залишитись тільки одна понаддержава. Тут дотепно було б процитувати слова секретаря трьохсторонньої комісії Збігнева Бжезинського. “Росія переможена держава. Вона програла титанічну боротьбу. І казати що це була не Росія а СРСР – значить бігти від реальності. Це була Росія названа Радянським Союзом. Вона кинула виклик США. Вона була переможена. Зараз не треба будувати ілюзії о потужності Росії. Треба відбити охоту до такого мислення… Росія буде роздробленою і під опікою. ” Ось чому назріла необхідність створення узагальнюючої роботи по цій темі, бо ми повинні розібратися, та історично дослідити розвиток взаємовідносин двох понаддержав на заключному етапі “холодної війни” між СРСР та США.

Пропаганда української музики за кордоном

В умовах національно-культурного відродження в духовних процесах суспільства все вагомішу роль відіграє народна творчість. В останні роки вона дуже популярна за кордоном. Особливо українські народні пісні й танці. Проводяться різноманітні національно-мистецькі вечірки, бесіди та інші культурні заходи. Для прикладу можна взяти Міжнародний фестиваль українського фольклору ,,Берегиня’’, Міжнародний фестиваль авторської пісні ,,Золоті ворота’’ та багато інших.
Світ особливо полонили елементи ,,незнайомої козацької екзотики’’, високий рівень акторського виконання в опері ,,Тарас Бульба’’ М. Лисенка.
У нелегких умовах русифікації чимало мистецьких колективів виїхали за кордон, але вони зуміли зберегти національний колорит і високий творчий потенціал. Серед них - заслужений державний хор ім. Верьовки, що багато разів виїжджав за кордони України, академічна хорова капела ,,Думка’’, заслужений ансамбль танцю України ім. Вірського.
Прекрасну, яскраву композиторським колоритом серію пісень створив Платон Майборода, вони відомі у багатьох куточках світу.
Понад 100 творчих колективів з України відвідало в 1992-1993 роках країни близького і далекого зарубіжжя. Серед них добре відомі в світі театр ім. Франка з Києва, солісти Національної опери М. Шопша, П. Майборода, Г. Ципола, гурт ,,Соколи’’, ряд зірок української естради.
Славетна піаністка і музичний педагог Любов Олександрівна Колесса народилася 19 травня 1904 року в родині українця - професора Львівського університету. Закінчила Віденську консерваторію, студіювала в таких відомих музикантів, учнів Ф. Ліста, як Луїс Терн, Еміль Зауер. З великим успіхом виступала піаністка на найбільших сценах світу, саме її гру записали в Лондоні на світанку телебачення у 30-х роках. Гастролювала по всій Європі, в концертах постійно пропагувала українське музичне мистецтво.

Проблеми козацтва в українській історіографії

Важко назвати іншу тему з історії України що викликала б такий великий інтерес ,як історія запорожзького козацтва. Йому присвячені численні наукові і популярні, історичні і літературні праці, твориобразотворчогомистецтва, драматургії , музики , усної народної творчості.
Щоб зрозуміти початок козаччини ,треба зробити огляд попередньої історії краю,звідки виникла козаччина , інакше трудно тямити,звідки і яким чином з’явилися козаки.Вчені становили різні гіпотези ,серед яких трудно розібратися.
Перші документальні згадки про українських козаків відносяться до кінця XVст. Польській хроніст Мартин Бєльський (середина XVIст.), описуючи похід Яна Альбрехта , сина Казимира ІV,у Східне Поділля на театер 1489 р. зазначає : польське військо могло успішно просуватися в подільських степах лише тому, що провідниками його були тамтешні козаки, добре обізнанні з своїми місцями. Кримський хан Менглі-Гірей у своєму листі до великого князя литовського 1492р. скаржився, що кияни і черкасці розбили під Тягинею (при гирлі Дніпра) турецький корабель; у відповідь на це князь обіцяв “потрусити отих козаків”. У грамоті великого князя литовського Олександра Ягеллона від 1499р. київському воєводі про правила регламентаціїї торгівлі читаемо: “Коториє козаки з верху Дніпра і с наших сторон ходят водою на низ до Черкас і далей і што там здобудут. с того со всего десятое мают давати”.
Назад 1 2 3 Вперед




Навігація


Оформлення робіт

  • Оформлення рефератів
  • Правила оформлення реферату
  • Оформлення посилань реферату

  • Цікаве