Українці на Далекому Сході скачати безкоштовно реферати українською мовою

Реферат Українці на Далекому Сході (1883 - 1922)

Текст:
1. ПЕРЕСЕЛЕНИЯ УКРАЇНЦІВ ДО ДАЛЕКОГО СХОДУ
НАПРИКІНЦІ XIX - НА ПОЧАТКУ XX СТ.

Кажучи про історію українців на Далекому Сході, ми розглядаємо переважно проживання українців на території, відомій під назвою Зелений Клин; це південь Далекого Сходу, який зараз входить до Російської Федерації.
Географічний кордон Зеленого Клину на заході співпадає з сучасним російсько-китайським державним кордоном і проходить по р. Амур та Уссурі. На півночі горами Станового хребта, яким пролягає адміністративний кордон між Якутією та Амурською областю, Зелений Клин відокремлюється від східного Сибіру. На сході береги Зеленого Клину омивають води Охотського моря. Татарської протоки, а на півдні — Японського моря.
За сучасним адміністративно-територіальним поділом. Зелений Клин складають Амурська область. Приморський край і більша частина Хабаровського. А історично, за поділом початку XX ст., це були Амурська область, площею 449,5 тис.кв.км, та південна частина Приморської області, площею 559,5 тис. кв.км. Тобто загальна площа Зеленого Клину сягала понад 1 млн. кв.км. [Шимонович 1924].
Населення Амурської області складало на 1917 р. близько 337 тис. чол. Приморської — близько 540 тис. чол. Тож загалом населення Зеленого Клину становило майже 880 тисяч [Рыбаковский 1990]. За переписом, проведеним 1918 року українськими організаціями, українців нараховувалося тоді 437 тис. чол. [Світ 1934].
За даними офіційного радянського перепису населення 1989 р., населення Приморського краю становило 2256 тис.чол. (з них українців - 185 тис.), Хабаровського краю — 1812 тис. (українців — 112,6 тис.), в Амурській області мешкало 1050 тис.чол. (українців — 70,8 тис.) [Население... 1990]. Таким чином, з усього сучасного населення історичного Зеленого Клину у 5118 тис. чол. лише 368 тис. вважали себе українцями.
Перші українці оселилися на терені Зеленого Клину з початку другої половини XIX ст. Але були вони вкрай нечисельні і складалися переважно з вихідців сусідніх сибірських губерній.
Початок справді масовому переселенню українців на Далекий Схід поклав царський указ від 1 червня 1882 р.: ним передбачалися певні заходи щодо прискореного заселення Південно-уссурійського краю.
На виконання цього указу було налагоджено переселення селян морем з Одеси до Владивостока пароплавами "Доброфлоту". У березні 1883 р. сюди прибув перший пароплав з кількома сотнями переселенців, переважно селян Чернігівської губернії. Мовлячи про склад переселенців за місцем вибуття, слід відзначити, що за даними відомого організатора переселенської справи й дослідника Далекого Сходу Ф. Ф. Буссе в 1883 - 1892 pp. вихідці з Чернігівщини становили 75,2% українських переселенців. У 1896 - 1899 pp. на перше місце виходять переселенці з Київщини. В 1900 — 1910 pp. майже рівний був відсоток переселенців з Київщини — близько 25% і Полтавщини — 25,48% (переселення з Полтавщини на Зелений Клин почалося 1887 p.) [Буссе 1896].
За підрахунками владивостоцької дослідниці Ю. В. Аргудяєвої, на основі статистичних даних, наведених російським статистиком початку XX ст. А. Меншиковим, з 22122 сімей, що переселилися в 1858 — 1914 pp. до Приморської області, 15475 сімей були з України. За місцем виходу вони розподілялися так: 40,8% — з Чернігівської губернії, 26,2% — з Київської, 22,5% — з Полтавської, 12,2% - з Харківської, 5% - з Волинської, 2% — з Кам'янець-Подільської та 1,3% — з Катеринославської [Аргудяева 1981]. За даними Менщикова, українці становили 81,26% усіх переселенців до Приморської області [Меньщиков 1912].

Тип файла:
Язык файла:

Проблема с рефератом