NALENCHРеферати Курсові Дипломні українською

Текст:
Практичні цілі обох ОУН були подібні. Тільки бандерівська група діяла радикальніше: негайно із власної ініціативи, не питаючи дозволу гітлерівської влади, 30 червня 1941 р. у Львові проголосила постання Української держави, а коли німці заборонили її – відразу без вагань перейшла до наступного етапу боротьби – з новоявленим окупантом [4, 28-30]. Молоді й запальні члени ОУН(Б) цінували конкретний чин понад витончену політику, закликли покладатися лише на власні сили організації та народу, в боротьбі не зважати на величину втрат. Бандерівцям забракло політичної мудрості мінімізувати згубний вплив розколу ОУН на визвольні змагання. У квітні 1941 р., перед самим початком війни, Другий (краківський) великий збір ОУН(Б) постановив “поборювати” вірних ПУН оунівців, бо “акція полк. А.Мельника й його товаришів є диверсією проти ОУН, та змагає розбити одноцілий визвольний фронт Українського Народу” [7, 45], і до того ж мельниківці “[…] узалежнюють українську справу виключно від зовнішніх т. зв. сприятливих умовин” [7, 37].
Бандерівський Революційний провід, виходячи з досвіду історії, вбачав у роз’єднанні керманичів, мабуть, головне зло для справи визволення України, тому ліквідовував мельниківську “диверсію” з усією рішучістю, не зупиняючись навіть перед знищенням опонентів. У Житомирі сталося найбільш резонансне вбивство – двох членів ПУН. 30 серпня 1941 р. на вулиці міста бандерівець Кузій пострілом у спину застрелив О.Сеника і смертельно поранив М.Сціборського, до речі також родом із Житомира. Ця подія викликала розгубленість у населення, велике обурення свідомої української громадськості й у підсумку ще більше загострила ворожнечу в націоналістичному середовищі [8, 79-82].
Незабаром після заборони проголошеної з ініціативи ОУН(Б) Української держави німці побачили, що бандерівці швидко втратили до них союзницькі почуття й перетворилися в їхніх відвертих противників. 25 листопада 1941 р. айнзацкоманда С/5 з центром у Києві видала наказ підлеглим їй зовнішнім постам поліції безпеки і служби безпеки (СД), у тому числі з осередком у Житомирі, негайно арештовувати й після ґрунтовного допиту таємно знищувати як грабіжників усіх активістів ОУН(Б), бо “незаперечно встановлено, що рух Бандери готує повстання у Райхскомісаріаті (Україна [. – Ред.?]), мета якого – створення незалежної України” [3, 193, 544-545].
На початку грудня пост СД у Житомирі захопив чотирьох бандерівців, уродженців Львівщини. Отримані від них на допиті свідчення повністю підтвердили й уточнили наявні в гітлерівців дані про діяльність і наміри ОУН(Б). Цей рух продовжував створювати українську міліцію і призначав її керівництво, пропонував кандидатури старост, з особливим завзяттям намагався поставити на всі важливі адміністративні пости своїх довірених прихильників, шукав прибічників серед населення. На конкретних прикладах німецькі есбісти переконалися, “[…] що група Бандери не схильна респектувати (поважати. – Р.К.) розпорядження, звідки б вони не йшли, якщо вони не відповідають планам ОУН” [3, 547]. Один з арештованих, С.Марчук (псевдонім “Роман Марчак” – голова ОУН(Б) Житомирської області), розказав, що організація поставила своїм членам завдання відшукувати в лісах і переховувати радянську зброю та боєприпаси. Під кінець німецько-радянської війни обидва вороги України будуть знесилені, навіть якщо Німеччина здужає перемогти Радянський Союз. Тоді настане сприятливий момент для націоналістів: вони створять партизанські загони на основі української міліції, що зараз вишколюється, озброять їх і розпочнуть повстання проти ослабленого вермахту. Повстанці розіб’ють його і без перешкоди з боку переможеної Росії створять українську державу [3, 193-194, 546-547].




Тип файла:
Язык файла:

Скачать реферат: Національно-визвольний рух на Житомирщині в роки німецько-радянської війни бесплатно

Рефераты, История, Історія України, На українській мові