NALENCHРеферати Курсові Дипломні українською

Текст:
Під час роботи відбувся конструктивний обмін думками. Члени української частини форуму приділили увагу обговоренню питань, пов’язаних із втратами історико-культурної спадщини Львівської наукової бібліотеки ім. В.Стефаника НАН України, Центрального державного історичного архіву України у Львові, музеїв міста. Сторони висловилися з приводу збереження українських і польських документальних пам’яток в архівах обох держав.
У результаті засідання було створено українсько-польські експертні групи (історико-архівних, бібліотечних, художніх цінностей) для опрацювання конкретних пропозицій щодо взаємного повернення втрачених цінностей, визначення подальшої долі пам’яток культури, котрі становлять взаємний інтерес. Окрема експертна група займається врегулюванням питань колишньої бібліотеки “Оссолінеум”[11, 60-61]. У наступні роки розпочалося також вивчення долі книгозбірні Перемишльської капітули, бібліотеки І.Огієнка, музею “Стривігор”, архіву НТШ у Варшавській бібліотеці [8, 2].
На етапі “стратегічного партнерства”, фактично, було остаточно визначено мету українсько-польського культурного співробітництва: входження двох сусідніх держав у єдиний європейський духовний простір. Офіційно, на наш погляд, це підтверджує Угода між Урядом України й Урядом Республіки Польща про співробітництво в галузі культури, науки і освіти (Київ, 20 травня 1997 р.).
У її преамбулі до договірно-правової бази стосунків між цими країнами вперше було включено документи загальноконтинентального значення. Це Заключний Акт Наради з питань безпеки і співробітництва в Європі, Паризька Хартія для нової Європи, Документ Краківського симпозіуму з питань культурної спадщини, Європейська культурна Конвенція від 19 грудня 1954 р.[7, 1].
Аналізуючи цю угоду, ми можемо виділити і засадничі принципи українсько-польських взаємин у гуманітарній сфері. До них варто зарахувати:
– усвідомлення етнічної і культурної близькості українського і польського народів, а також визнання значного внеску, який роблять ці народи у розвиток обох держав та їх культур;
– виявлення волі до розвитку взаємовигідного співробітництва в галузі культури, мистецтва, науки, освіти та інформації;
– надання особливого значення безпосереднім творчим контактам та контактам між людьми [7, 1].
Значимість наведених положень підкріплюється проектом Протоколу про співробітництво між Міністерством культури і мистецтв України та Міністерством культури і національної спадщини Республіки Польща на 2001-2003 рр., що його має бути невдовзі підписано [9, 1]. Цей та попередній документи дають підстави визначити безпосередні завдання культурних відносин між двома державами:
– продовження обміну художніми й театральними колективами та окремими митцями у рамках міжнародних фестивалів, великих культурних заходів або по запрошенню іншої сторони;
– проведення музейних виставок та виставок сучасного мистецтва;
– підтримка зв’язків між вищими навчальними закладами, насамперед культурно-мистецького профілю;
– сприяння співробітництву між українськими і польськими установами, організаціями, виробниками у кінематографічній галузі, зокрема – асоціаціями кінодіячів і національними кіноархівами;
– безпосередня співпраця між бібліотеками й видавництвами;
– пряма взаємодія між областями, воєводствами, містами, установами культури і мистецтва, музеями, художніми школами, творчими спілками, об’єднаннями, а також з іншими установами і центрами культури;
– взаємна повага авторських прав та споріднених з ними прав громадян і організацій;
– пріоритетне забезпечення умов для розвитку національних меншин, усебічне сприяння діяльності їх спілок та суспільно-культурних об’єднань у рамках своїх компетенцій;
– продовження співробітництва у сфері збереження культурної спадщини[9, 1-5].
Планомірне здійснення заходів у цих напрямах, забезпечене підтримкою державних структур, сприятиме розвитку партнерських добросусідських відносин між Україною та Республікою Польща. Закономірним результатом цього має стати досягнення стратегічної мети стосунків між двома країнами – взаємної інтеграції до європейського співтовариства. Однак, як показує досвід , Україна повинна подолати на цьому шляху ряд перешкод, однією з яких є неповна відповідність її законодавчих актів міжнародним стандартам.
Договірно-правова база взаємин нашої держави з іншими країнами є винятком, оскільки від початку будувалася на основі загальновизнаних норм поведінки у зовнішній політиці. Як засвідчило дослідження такої її складової частини, як українсько-польські угоди у сфері культури, цей процес буде продовжуватись і надалі.



Тип файла:
Язык файла:

Скачать реферат: Договірно-правове забезпечення системи українсько-польських культурних зв’язків у пострадянський період бесплатно

Рефераты, История, Історія України, На українській мові