NALENCHРеферати Курсові Дипломні українською

Текст:
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Православна церква посідає помітне місце в політичному, культурному й соціально-економічному житті українського народу. Тривалий період її роль у формуванні національної ідентичності українців штучно ігнорувалась, хоча церква завжди була вагомим засобом впливу на суспільну свідомість. Зміни режимів, політичних систем не змогли похитнути її авторитет, оскільки з нею асоціювалися духовні почуття людини. В періоди бездержавного існування українського народу церква підтримувала національно-творчі процеси і як суспільна організація з могутньою християнською ідеологією об’єднувала народ.
Значення Православної церкви у національно-політичних процесах усвідомлювала частина української інтелігенції та інших верств, розгорнувши в першій половині XX ст. боротьбу за повернення церковній організації національних ознак. Тому вивчення історії Православної церкви має першорядне значення для відтворення цілісної картини минулого українського народу. Церковним процесам на Волині 20-40-х рр. XX ст. належить важлива роль у загальноукраїнському національно-визвольному русі та у відродженні Української держави і церкви.
Тривале табуювання цього напрямку досліджень призвело до викривленого показу ролі церкви в окремі періоди історії України. Це гальмувало створення власної школи церковно-історичних досліджень, вироблення методології, концептуальних підходів до вивчення минулого церкви. Націо- та державотворчі процеси кінця 80-х — початку 90-х рр. XX ст. викликали закономірний інтерес до історії Української церкви як важливого чинника цих процесів. Знання минулого Української церкви потрібні і для подолання багатьох штучних стереотипів, усталених у радянський період, які перешкоджають формуванню в Україні демократичного громадянського суспільства. Церковно-історичні дослідження розкривають причини сучасної міжконфесійної напруженості, з’ясовують її витоки і навіть подають варіанти можливих виходів з неї.
Дисертаційне дослідження є складовою частиною науково-дослідної програми кафедри історії слов’янських народів Волинського державного університету імені Лесі Українки.
Об’єктом дослідження є Українська православна церква на Волині у 20-40-х рр. XX ст., а предметом — діяльність українських церковно-громадських та просвітньо-політичних сил щодо створення незалежної національної церкви в краї, ставлення російських політичних угруповань, польського, а також німецького і радянського режимів до цієї діяльності українців.
Мета дисертаційної роботи – дослідити:
- вплив суспільно-політичних та економічних процесів на церковну ситуацію на Волині;
- зв’язок церковно-конфесійних рухів з національно-визвольними;
- канонічний статус українського православ’я, роль та місце церковних організацій у духовному, громадському та культурному житті Волині;
- національну свідомість волинського духовенства та обставини її формування;
- взаємозв’язок між боротьбою за автокефальність Української церкви та державну незалежність і соборність України;
- цілісність і безперервність церковного відродження на Волині протягом 20-40-х рр. XX ст.;
- форми та методи боротьби сталінського режиму проти Української церкви;
- масштаби застосованих до православного духовенства репресивних заходів.
Методологічною основою дисертації стали принципи, розроблені школою “Анналів”, зокрема, об’єктивної нейтральності в судженнях про минуле, прагнення зрозуміти ментальність соціальних груп того часу, перш за все духовенства, специфіку їх взаємовідносин. У процесі дослідження застосовано методи аналізу та синтезу, порівняльний та описовий методи пізнання.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що на основі нових архівних та опублікованих джерел вперше досліджено еволюцію українського національно-церковного руху на Волині 20-40-х рр. XX ст., національну ідентифікацію духовенства та віруючих, безперервність церковно-визвольного процесу в його тісному зв’язку із загальноукраїнським.
Уперше у вітчизняній історіографії запропоновано більш виважену концепцію і власну періодизацію розвитку українського православ’я на Волині та цілій Україні у XX ст.; уведено в науковий обіг значну кількість унікальних першоджерел, які характеризують Українську церкву краю міжвоєнного періоду, в часи Другої світової війни та у перше післявоєнне п’ятиріччя; звернуто увагу на переслідування волинського православного духовенства у 1944-1950 рр., охарактеризовано форми та методи репресій, встановлено кількість репресованих сталінським режимом церковно- та священнослужителів.
Хронологічні рамки дослідження зумовлені нерозривністю і цілісністю процесу розвитку українського національно-церковного руху на Волині у 20-40-х рр. XX ст. Нижня межа позначена початком 20-х рр., коли Західна Волинь за Ризьким мирним договором була включена до складу Другої Речі Посполитої і процес українського церковного відродження пройшов відмінним від загальноукраїнського шляхом, а верхня — кінець 40-х рр. обрана тому, що в перше післявоєнне п’ятиріччя в краї встановлено тотальний контроль за церковним життям, ліквідовано Автокефальну церкву, а репресіями максимально послаблено українське православ’я.

Тип файлу:
Мова файлу:

Завантажити файл: Українська православна церква на Волині у 20-40-х рр. XX ст. безкоштовно