* » » Постать Симона Петлюри

**

Постать Симона Петлюри

Текст:
На той час у російській армії на фронтах першої світової війни воювало багато українців, розпорошених по різних полках. С. Петлюра, який виконував обов'язки голови Українського Військового Комітету Західного фронту, усвідомлює значення створення української національної армії — не тільки як чисто військової сили, а й морально, як доказ можливості реалізації домагань незалежності України.
Своє відношення до питань закордонної політики Симон Петлюра виявив ще в той час, коли за українську державність можна було говорити хіба-що пошепки. Маємо на увазі своєрідний політичний маніфест, що його випустила «Украинская Жизнь» в 1914 році, де було виразно виявлено симпатії до Антанти.
Автором маніфесту був Симон Петлюра, тодішній редактор «У. Ж.». Коли настала революція і в травні 1917 року Петлюра приїхав до Києва, щоб почати свою бурхливу політичну кар'єру, то виявилося, що його міжнародні симпатії мало ріжнилися від 1914 року.
Першому українському кабінетові, «Генеральному Секретаріяту», доводилося, звичайно, не раз дебатувати ці питання, а поодиноким секретарям мати з ними справу.
Цілком природно, що, крім генерального секретаря закордонних справ, найбільше мусили цікавити ці питання військового міністра, яким і був Симон Петлюра.
Коли настане час і можна буде зібрати ввесь революційний матеріял 1917 року, будуть видруковані й його відозви, які кликали українських жовнірів стояти міцно на фронті і виконувати свої обов'язки до кінця.
Ця акція Військового Комітету, душею якого був Симон Петлюра, скерована була на утворення українського війська і на заповнення ним, і тільки ним, південно-західного фронту, як звали тоді фронт на українській території.
Російський уряд вважав це за анархічну акцію, між тим як гіркий досвід виявив, що саме це і могло бути одиноким порятунком проти анархії, руїни, погромів і т. ін. Натурально, коли б мета, що її поставив майбутній Головний Отаман, була здійснена, фронт анти-німецький, принаймні в цій його частині, довше міг би утриматися. Це розуміли союзні військові місії, і з осені 1917 р., коли вони стали оселюватися в Києві, почали ходити до Симона Петлюри, бо ставилися до нього з симпатією.
Тоді, як відомо, антиукраїнські часописи кричали ввесь час, що Центральна Рада веде германофільську політику. Пізніше особисті вороги Петлюри докоряли йому за те, що він нібито не зважувався одверто виступити з своїми думками про закордонну політику. Докори ті не мали підстави.
По-перше, політика Секретаріяту зовсім не була персональною, а до того Симон Петлюра справді уникав в той час виступати поза межі суто військових справ, бо й того було з нього досить.
Але на таємних нарадах у кабінеті М. О. Грушевського в листопаді (там бували, крім Симона Петлюри, Винниченко, Порш, Ткаченко і Шульгин), Симон Петлюра виступав одверто. Пізніше, як відомо, в наслідок загострених стосунків з головою ради міністрів, Петлюра вийшов з кабінету, що було великим нещастям, бо заступив його, на жаль, не хто інший, як Микола Порш. І в тих засіданнях ради міністрів, де широко обмірковувалися всі питання міжнародної політики, Симона Петлюри вже не було.

Тип файла: doc
Язык файла: Украинский

Скачать файл: Постать Симона Петлюри бесплатно

postat_simona_petlyuri.doc [112,5 Kb] (cкачиваний: 3)



Оставить

Отзывы о работе



Навигация


Оформление работ

  • Оформление рефератов
  • Правила оформления реферата
  • Оформление ссылок реферата

  • Интересное