NALENCHРеферати Курсові Дипломні українською

Текст:
22 червня 1941 року почалася Велика Вітчизняна війна, і десятки тисяч запорожців пішли на фронт.
Фронт наближався, місто виявилось в небезпечній зоні. По заклику обкому КП(б)У и облвиконкому десятки тисяч жителів Запорожжя споруджували оборонні зміцнення на правом, а потім на левом бережу Дніпра. Їм допомагали ополченці, що разом з частинами Червоної Армії вели завзяті бої на підступах до міста. Гітлерівське командування відмінне розуміло економічне і стратегічне значення Запорізького промислового вузла, тому сконцентрувало тут великі ударні сили, розраховуючи з ходу захопити місто і вийти на оперативний простір Лівобережжя.
18 серпня 1941 р. гітлерівці, кинувши на прорив танки і моторизовані війська з метою раптового захоплення Дніпрогесу і греблі, по якій розраховували ввірватися в місто, прорвали оборону на захід від Запорожжя на вузькій ділянці фронту. По мосту через старе русло Дніпра ворогу удалося прорватися на Хортицю, наблизитися до Дніпрогесу і почати гарматно-мінометний обстріл його захисників. Підрозділи, що обороняються, переключивши генератори ГЕС на самоспалення, відступили на Лівобережжя. Були висаджені залізничний міст через нове русло Дніпра і частково гребля. Гігантський водоспад змив кілька ворожих переправ, потопив багато фашистських підрозділів, що укрилися в плавнях. Загони народного ополчення під керівництвом міського штабу (його очолювали перший секретар горкома партії П. Н. Комарів і голова міськвиконкому В. В. Скрябін), а також бійці винищувальних батальйонів, загони чекістів і міліції під загальним командуванням В. И. Леонова протягом 18—21 серпня тримали оборону до підходу частин Червоної Армії.
Сили були нерівними, але захисники міста ще 45 доби, таких необхідних для евакуації унікальних промислових підприємстві, утримували місто. За мужність і героїзм, виявлені при обороні Запорожжя, десятки бійців самооборони були визнані гідними орденів і медалей СРСР, а В. И. Леонов нагороджений орденом Леніна.
У сформованій обстановці обком КП(б)У и міська парторганізація вирішували найважливішу задачу перебазування промисловості, інших матеріальних цінностей і людських резервів із Запорожжя в глиб країни. Для керівництва евакуацією обком партії створив оперативну групу на чолі із секретарем обкому А. П. Кириленко. Велику допомогу в цьому робили Голова Раднаркому УРСР, член Військової ради Південного фронту Л. Р. Корниец, заступник наркома чорної металургії СРСР А. Г. Шереметьєв, заступник наркома електростанцій СРСР Д. М. Жимерин. 9 тис. енергетиків, металургів, машинобудівників, залізничників, у т.ч. 1600 кваліфікованих монтажників і тесль, що прибули сюди з Донбасу, під безупинним артилерійським вогнем вели демонтаж основного устаткування заводів. Було налагоджене харчування підприємств міста електроенергією Донбасу. Після часткового вибуху греблі Дніпрогесу рівень води в Дніпрові упав набагато нижче труб насосної станції, тому подача води заводам і місту припинилася. Робочі цехи водопостачання "Запорожстали" спорудили насосну станцію на плоті. Фашисти систематично обстрілювали пліт і часто виводили станцію з ладу, однак уночі її швидко відновлювали.
Увечері, 3 вересня 1941 р. частини 274-й стрілецької дивізії 12-й армії за участю Запорізького народного ополчення під прикриттям танків форсували Дніпро й у триденних запеклих боях розгромили ворога на о. Хортиця. Після звільнення Хортиці значно ослабнув артилерійський обстріл заводів і міста, що сприяло прискоренню демонтажу й евакуації устаткування і людей.
У вересні з Запорожжя щодоби ішли на схід не менш 620 вагонів, а в окремі дні — близько 900. Були вивезені 22 заводу союзного значення і 26 підприємств легкої і харчової промисловості. Крім того, евакуйовані машинобудівний, педагогічний інститути й інші навчальні заклади, театр ім. М. К. Заньковецкой, радіовузол, кинофильмофонд, коштовні експонати обласного краєзнавчого музею і багато чого іншого. Це був героїчний подвиг запорізьких робочих і інженерно-технічних працівників. 4 жовтня робочі й інженерно-технічні працівники, що брали участь у демонтажі заводів, залишили місто.
У літопис Великої Вітчизняної війни немеркнучою славою ввійшли героїчні подвиги запорізьких залізничників, що створювали "зелену вулицю" для ешелонів із промисловим устаткуванням, що ішли з міста, як правило, уночі. Диспетчер Гордиенко під ураганним вогнем ворога вивів з міста зчіпку в складі 15 паровозів. Начальник станції Запорожж-Ліве А. X. Яланский до останньої хвилини залишався на посаді, рятуючи заводське майно. Фашисти оточили його і розстріляли. Смертю хоробрих загинув ж начальник військово-мобілізаційної групи відділення Придніпровської залізниці А. И. Савин.
Одночасно з евакуацією людей і підприємств Запорізький обком КП(б)У вів підготовку до підпільної боротьби в умовах можливої ворожої окупації. У місті був сформований підпільний горком партії, три партійні групи. Однак часу для докладної підготовки підпілля не було, значна частина виділених для роботи в підпілля людей відступила разом з частинами Червоної Армії.

Тип файла:
Язык файла:

Скачать реферат: Участь запорізьких військ у ІІ Світовій війні бесплатно