* » » Назви релігійних свят у посланнях Андрея Шептицького

**

Назви релігійних свят у посланнях Андрея Шептицького

Текст:
Оригінальні релігійні твори відрізняються частотністю вживання власних назв, серед яких особливе місце належить теонімам, антропонімам, топонімам, назвам біблійних осіб та релігійних свят. Щодо останніх, то вони займають одне з провідних місць в ономастиконі листів – послань митрополита греко-католицької церкви Андрея Шептицького. Варто зазначити, що Андрей Шептицький на позначення релігійних свят послуговується передусім офіційними назвами з церковного календаря, хоча спорадично використовує й народні назви. Пор.: Христове Воскресення [6, 368] – Великодні Cвята [6, 372], Великий День [6, 34], Великдень [6, 270]. Крім паралельного використання церковних і народних назв свят маємо одиничне вживання народних назв, які є усіченими варіантами церковних. Напр.: Спаса [6, 330] від Преображення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа; Вознесення [6, 330] від Вознесення Господнє. Або тільки церковних назв: преставлення св. Йоана Богослова [6, 2], пророка Малахії [6,5].
Народні й релігійні назви формують синонімічні ряди на позначення релігійних свят. Напр.: Христове Різдво [6, 270], Різдвяні Свята [6, 368]; Чотиродесятниця [6, 34], Великий Піст [6, 298], Успення Бого¬родиці [6, 36], Успення [6, 361], Богородничний празник [6, 361], Христове Воскресення [6, 368], Пасха [6, 100], Великодні Свята [6, 372], Великий День [6, 34], Великдень [6, 270].
На думку дослідників [2, 10], згідно з первісним значенням слова святий – “світлий”, “сяючий”, “незаплямований”, ”чистий”, ”шанований” у свідомості українського народу і свята сприймалися, очевидно, як дні “світлі, сяючі, шановані”. Святковий день як одиничне поняття у листах-посланнях Андрія Шепти¬цького виражається за допомогою слова “празник”. Як стверджує Митрополит Іларіон, старослов’янське “празникъ - це день вільний від праці. Пізніше день святковий, а особливо день святого, на честь якого поставлений храм, храмове свято” [3, 112]. Оскільки церковний рік складений так, що в центрі перебуває Ісус Христос і Пречиста Діва Марія, а довкола них свята, пов’язані з днями пам’яті давніх християнських святих, лексемою “празник” Андрій Шептицький послуговується лише стосовно великих церковних свят. Напр.: празник Христового Воскресення [6, 378], празник Успення [6, 98], празник Покрови [6, 330]. У народі наступний день після празника називають попразен [3, 93]. У листах-посланнях сказано, що святкування Успіння Божої Матері продовжується “попразденством, що тягнеться майже до кінця місяця” [6, 98] а не лише один день, так само як і “попразденство Пасхи, що триває 40 днів”.
Усі інші святкові дні, крім свят, присвячених Ісусу Христу і Марії Діві, Андрей Шептицький називає святом: “Як маєте яку побожну книжочку, обо ще ліпше св. Письмо, читайте її на голос в неділі і свята для цілої родини” [6, 99].
Лексема “свято” у множині означає збірне поняття і вживається митрополитом щодо свят Різдва і Воскресіння Христового. Напр.: Різдвяні Свята [6, 368], Великодні Свята [6, 372].
У листах-посланнях зафіксовані назви свят різного типу: конкретні, присвячені Святому християнської церкви (св. Теодозія [6, 9], св. Григорія Ніского [6, 33] або присвячені одній з подій християнської історії (Введення в храм Пресв. Богородиці [6, 231], Вознесення [6, 330]). Наводяться назви окремих днів тижня: понеділок св. Духа [6,130], Страсна Середа [6, 40], страсна П’ятниця [6, 40], велика Середа [6, 41], або самих тижнів: сирний тиждень [6, 31], хрестопоклонна седмиця [6, 56]. Як бачимо, Андрей Шептицький послуговувався застарілою в наш час лексемою “седмиця”, що означає “тиждень” [3, 109]. Цікавим є таке спостереження: лексема “седмиця” більш вживана ніж лексема “тиждень”, у листах-посланнях за часів більшовицької окупації.
Відомо, що у церковному році є свята, що припадають на різні числа року, і такі, які щороку відзначаються в один і той самий день [4, 6]. Празник Пасхи є осередком свят рухомих, празник Різдва Христового – нерухомих.
Празник Христового Воскресіння характерний надзвичайним і довгим приготуванням, а також тривалим святкуванням його “попразденства”. Великодний цикл починається неділею Митаря і Фарисея (неділя Митаря і Фарисея [6, 38], митарева седмиця [6, 303]) за 10 тижнів перед Пасхою, а завершується через 8 тижнів після Пасхи неділею Всіх Святих. Він ділиться на час передпасхальний і час пасхальний. Третя неділя перед постом – це “неділя мясопусна” [6, 28], четверта – “сиропусна неділя” [6, 18], “сирний тиждень” [6, 31]. Піст перед Пасхою називається “Великий Піст” [6, 300], або “Чотиродесятниця” [6, 298]. Кожен тиждень Великого Посту має свою назву. Напр., у листах-посланнях “хрестопоклонна неділя” [6, 52], “хрестопоклонна седмиця” [6, 56], ”Страст. Седмиця” [6, 31] або назва йде за поряд¬ковим номером тижня: ”перший тиждень Чотиродесятниці” [6, 38], ”друга седмиця Вел. Посту” [6, 40], ”третя седмиця В. Посту” [6, 44].
Найчастіше власні назви свят функціонують у посланнях, присвячених Пречистій Діві Марії (“Марія – Мати”, “Послання про почитання і посвяту себе Пречистої Богородиці”), та у передвеликодних посланнях – “Послання на піст”, “До тих, що на Пасху не сповідалися”, “Послання до тих, що на Великодні Свята не причащалися”. У наведених прикладах фіксуємо паралельне використання церковних і народних назв, які виконують номінативну функцію. Варто зазначити, що церковні свята - це не просто згадка про видатні історичні події. За церковною традицією кожний віруючий повинен пережити її знову і знову, ніби особисто беручи участь у всіх подіях, що відбувалися протягом тисячоліть. Релігійні свята дарують людині духовну рівновагу, поміркованість, світлу радість [2, 10].
Назви свят у підписах виконують роль хрононімів, тобто засвідчують офіційно час написання послання. Звідси вживання Андреєм Шептицьким у підписах переважно церковних назв.
Особливістю датування текстів митрополита є одночасне використання назви свята та числа, місяця і року у посланнях часів німецької окупації і тільки назви свята та року у посланнях часів більшовицької окупації. Пор.: “Дано у Львові, 21 листопада, в день Введення в храм Пресв. Богородиці” [6, 231], “Писано у Львові, в день Неп. Зач. Преч. Д. М. 22 грудня 1942.“ [6, 270], “Дано у Львові при Архикатедр. Церкві св. Юрія, в день пророка Малахії. 3 січня ст. ст. 1942 р.” [6, 5]; “В день преставлення св. Іоанна Богослова“ [6, 2], “В день св. Теодозія 1940 р.” [6, 9].
Якщо послання писалися в будь-який день, який не був присвячений пошануванню якогось Святого, то у датуванні митрополитом вказувався лише день та тиждень або попереднє свято. Напр.: ”в середу 1 тижня В.Посту 1944 р.” [6, 430], ”вівторок сирного тижня 1940” [6, 31], ”четвер хрестопоклонної седмиці” [6, 56], ”в суботу після Вознесення 1943 р.” [6, 401].
Іноді час написання послання конкретизується часовим проміжком доби, а наступне свято виступає часовим орієнтиром. Напр.: “У Львові, в навечеря св. Димитрія 6.XI.1940” [6, 74], “Писано у Львові, в навечеря Преображення Г. 1942 р.” [6, 217].

Тип файла: doc
Язык файла: Украинский

Скачать файл: Назви релігійних свят у посланнях Андрея Шептицького бесплатно

nazvi_relgynih_svya.doc [40 Kb] (cкачиваний: 0)



Оставить

Отзывы о работе

Популярные работы

Рефераты







Курсовые







Дипломные








Навигация


Оформление работ

  • Оформление рефератов
  • Правила оформления реферата
  • Оформление ссылок реферата

  • Интересное