* » » Іван Петрович Котляревський

**

Іван Петрович Котляревський

Текст:
Будеш, батьку, панувати,
Поки живуть люди;
Поки сонце з неба сяє,
Тебе не забудуть!

Тарас Шевченко

Творчість видатного діяча української демократичної культури, письменника – просвітителя Івана Петровича Котляревського відкрила нову добу в історії української літератури. Серед майстрів слова до шевченківського періоду він перший звернувся до життя народу, на повну силу заговорив його багатою барвистою мовою, засвідчивши таким чином її невичерпні можливості. Правдиво зображувати життя, захищати інтереси пригноблених мас – ось основне завдання, яке ставив перед собою Котляревський – гуманіст. Сформувавшись як письменник під впливом передової української та російської культур, зазнавши благодатного впливу народної творчості, Котляревський звеличав моральні якості народу, його мудрість, відстоював право трудового люду на свободу й вільне життя. Саме тому “Енеїда” та “Наталка Полтавка” і нині продовжує чарувати читачів, виховують у них почуття любові до Батьківщини, віру в народ, в його мужність і щирість.
Котляревський жив у переходовий час, коли на Україні відбувався процес ломки устоїв старого феодального ладу й народження нового буржуазно-демократичного. Характерні риси цього часу і знайшли відображення в його творах. У боротьбі нового й старого Котляревський виступив із запереченням істотних сторін і явищ старого феодального ладу з передових позицій, позицій речника нових ідей, поборника нових ідеалів. І, що для нас має особливе значення, він заперечив певні основи старого мистецтва і прокладав нові шляхи розвитку української культури.
Іван Петрович Котляревський народився 9 вересня (29 серпня за ст. ст.) 1769 року в Полтаві, в родині дрібного чиновника-канцеляриста міського магістрату, дворянина за своїм соціальним становищем. Мати письменника Параска Леонтіївна Жуковська походила родом із сім’ї козака Решетилівської сотні.
Навчався Котляревський, за звичаями того часу, спочатку у д’ячка, потім у Полтавській духовній семінарії (1780-1789). Згодом він залишає цю семінарію і вступає на службу до канцелярії “Новороссийского поместника”, а потім присвячує себе педагогічній діяльності, працюя домашнім вчителем, на Полтавщині, в поміщицьких сім’ях.
У 1796 році Котляревський вступає на військову службу – у Північний карабінерський полк. Під час російсько-турецької війни (1806-1807) письменник приймає участь у походах у Бесарабію та Молдову, він проявив себе як хоробрий воїн у військових операціях під Бендерами при взятті фортеці Ізмаїл. На початку 1808 року Котляревський вийшов у відставку у чині капітану з орденом та відзнаками. В 1809 році виходить у світ 3-тє видання “Енеїди”. В 1818 році Котляревський пише для полтавського театру свої п’єси: “Наталку Полтавку” та “Москаль-чарівник”, які мали великих успіх серед глядачів. В тому ж році Котляревський вступає в Полтавську масонську ложу “Любов до істини”, засновником якої був М. Н. Новиков. У 1819 році письменника обирають до складу Харківської Спілки “Любителей изящной словесности”. В 1827 році Котляревського обирають на почесну посаду опікуна полтавського “Богоугодного заведения”. В 1835 році Котляревський виходить у відставку, продовжуючи жити у Полтаві та невтомно працювати на літературному та научному поприщі.
Одруженим письменник не був і ще до смерті відпустив він на волю своїх кріпосних людей, які складались з двох родин, а своє невелике майно віддав близьким та друзям.
9 листопада (20 жовтня за ст. ст.) 1838 року, на сімдесятому році життя, І. П. Котляревський помер. Вся Полтава проводжала у останній путь свого улюбленого поета і громадського діяча. Похований він у Полтаві, на міському цвинтарі.
Літературну спадщину І. П. Котляревського складають “Енеїда”, п’єси “Наталка Полтавка” та “Москаль-чарівник”, “Пісня на Новий рік пану нашому і батьку князю Олексію Борисовичу Куракіну”. А також деякі художні переклади зі світової класики.
Поема “Енеїда” – перший твір серед літературного доробку І. П. Котляревського – перший і за часом написанням і за суспільно-художнім значенням. Вихід у світ уже перших 3-х частин “Енеїди” у 1798 році став винятковим за своєю значущістю явищем в українській видатною подією в духовному житті українського народу. З’явилася книга, що порушувала важливі суспільні, етичні й естетичні питання.
Незважаючи на всю неповторну новизну змісту і форми, на сміливе заперечення застарілих естетичних принципів, твір Котляревського органічно пов’язаний з попередніми літературними традиціями.
Опрацьовуючи сюжет Вергілієвої “Енеїди”, Котляревський дав йому нове, оригінальне тлумачення і створив цілком самобутню поему з виразним національним колоритом. “Енеїда” українського поета – це жартівливо сатиричний переспів українською мовою класичного римського твору, що вражає читача неповторною дотепністю, витонченістю спостережень зображенні українського побуту другої половини ХVIII- початку XIXст., викриванням струменем, іскрометним гумором і блиском національних барв.
Уже сучасниками “Енеїда” Котляревського сприймалась як своєрідна енциклопедія народного побуту, звичаїв, обрядів. Численні мальовничо виписані побутово-етнографічні полотна раз у раз переростають у жанрові реалістичні картини з життя українського народу. Такий характер мають і докладні описи народних забав, обрядів, костюмів, страв, напоїв тощо.

Тип файла: doc
Язык файла: Украинский

Скачать файл: Іван Петрович Котляревський бесплатно

kotlyarevskiy.doc [61 Kb] (cкачиваний: 27)



Оставить

Отзывы о работе



Навигация


Оформление работ

  • Оформление рефератов
  • Правила оформления реферата
  • Оформление ссылок реферата

  • Интересное