NALENCHРеферати Курсові Дипломні українською

Текст:
Натомість досить частими стали поїздки до радянської України представників галицької наукової та культурної інтелігенції, особливо тих, хто був відомий своїм совєтофільством. Щирими прихильниками радянської влади зарекомендували себе професори М.Лозинський, К.Студинський, директор Українського національного музею у Львові І.Свєнціцький. У низці статей та інтерв’ю, які були надруковані в багатьох українських часописах, К.Студинський та І.Свєнціцький ділилися своїми враженнями про національно-культурне життя в УСРР, де вони перебували в наукових відрядженнях [15]. Студинський, запрошений на ювілей М.С.Грушевського, відвідав Київ, Харків. В інтерн’ю кореспонденту Українського телеграфного агенства він висловив переконання, що “українізація не фікція, а реальний факт, що його так розумно й глибоко здійснює радянська влада” [16]. Іларіон Свєнціцький оцінив українізацію як “дійсно шлях до інтернаціоналізації ваги України, дійсно найбільший здобуток України в СРСР, про який не мріяли навіть найбільш гарячі патріоти 1914 року, коли зривалися до війни з царською Росією”, вона є “в дійсності великим відродженням України” [17].
Більш критичними були дорожні нотатки професора М.Кордуби, який у березні 1928 року приїздив до Києва й брав участь у шанобливому засіданні історичної секції Всеукраїнської Академії Наук (ВУАН) з нагоди 20-річчя з дня смерті В.Б.Антоновича [18]. Й зовсім несподіваною для партійно-радянського керівництва була характеристика становища в УСРР Мирославом Січинським (відомим тим, що у 1908 році він убив намісника Галичини Анджея Потоцького, за що був заарештований, але зумів звільнитися й виїхати за кордон). У серпні 1928 року М.Січинського делегувала в Україну із США робітнича політична організація “Оборона України”. Після повернення він дав інтерн’ю, що набуло широкого розголосу. Суть відповідей Січинського на запитання кореспондентів зводилася до того, що Україна не є самостійною державою, нею абсолютно править комуністична партія, що спирається на бюрократію; у самій партії безроздільно владарюють декілька провідників і т.д. [19].



Тип файла:
Язык файла:

Скачать реферат: Джерела й канали інформації між українською еміграцією та УСРР у 20-х – на початку 30-х років бесплатно

Рефераты, История, Історія України, На українській мові