Отже, починаючи з організаційного етапу, вчителеві необхідно формувати ціннісні орієнтації учнів на використання всіх можливостей у самовдосконаленні та соціально-психологічні установки (готовність) до їх реалізації в умовному та реальному процесі життєдіяльності. В основу цієї роботи покладається актуалізація знань про духовні, моральні та матеріальні цінності людства і свого народу, що сприяє самовдосконаленню і є визначальною умовою поліпшення особистого та соціального буття. В такому разі не досить нагадувати дітям, який буде урок зараз і що відбуватиметься на ньому. Важливіше, аби учні самі визначили, що вони вже досягли на даний момент і які почуття у них викликає цей рівень, чи задоволені вони собою і чи мають зупинятися на досягнутому. Отже основною педагогічною метою цього етапу є емоційне стимулювання позитивних почуттів дітей, які їм дадуть змогу зафіксувати у свідомості відповідні можливості навчальної діяльності, її цінність для подальшого самовдосконалення та готовність використовувати все можливе в цьому плані, що буде запропоноване вчителем під час вивчення цієї дисципліни. Як показує шкільна практика, сьогодні запізно орієнтуватися на вікові обмеження молодших школярів.
Впервые ЭВМ применялись для проведения расчетов в ядерной физике, т. е. машины использовались как мощные программные вычислители . Практика показала, с одной стороны, их высокую эффективность и, с другой — потенциальные возможности для решения других задач. Так постепенно ЭВМ осуществили «экспансию» в области ракетной техники (траектории ракет и спутников), метеорологии (прогнозы погоды), в техническом проектировании (выбор оптимальных решений, моделирование технических устройств), управлении (станками, транспортными средствами, технологическими процессами), научных исследованиях (автоматизация экспериментов, сбор и отработка информации, моделирование сложных систем и динамических процессов), в информационном обслуживании (хранение, поиск и выдача информации) и др. Сфера их применения постоянно расширяется.
Как помочь ребенку изучить такой сложный предмет, как математика? Такой вопрос задают себе, наверное, многие учителя и родители. Традиционные методы преподавания школьной математики установились давно, и один из них - алгоритмический, заключающийся в том, чтобы решить как можно больше задач в каждом разделе. Причем последние разбиты на несколько этапов, которые проходят последовательно.
До кінця 20-го століття роль знання у всьому світі неймовірно зросла. Рівень володіння знанням, або, більш узагальнено, інформацією починає визначати політичний і господарський статус держав. А для успішної роботи в таких умовах державам потрібні люди - висококваліфіковані фахівці, що відповідають найвищим вимогам сучасності. Тому на рубежі тисячоліть освіта перетворюється на одне з джерел найцінніших стратегічних ресурсів – людського капіталу і знань, що, кінець кінцем, визначає загальний рівень розвитку суспільства. І головним прискорювачем його розвитку стає інформатизація. Інформатизація суспільства, у свою чергу, практично неможлива без комп'ютеризації системи освіти, через що ця проблема по своїй значущості виходить зараз на перше місце в педагогічній науці. Пріоритетність цієї проблеми посилюється ще і тим, що вона є принципово новою. Виникнувши разом з появою комп'ютера, тобто в останні два десятиріччя, вона не може використовувати досвід минулих століть і тисячоліть, як це робиться в класичній педагогіці, і вимушена розвиватися тільки "зсередини", формуючи свою наукову базу одночасно у всіх необхідних сферах - філософії, психології, педагогіці і методиці. Ця обставина, в поєднанні з крайньою практичною необхідністю, додає проблемі комп'ютеризації освіти підвищену актуальність, виводить її на перше місце в групі першочергових задач сучасної педагогіки.
К концу 20-го века роль знания во всем мире невероятно возросла. Уровень владения знанием, или, более обобщенно, информацией начинает определять политический и хозяйственный статус государств. А для успешной работы в таких условиях государствам нужны люди - высококвалифицированные специалисты, отвечающие самым высоким требованиям современности. Поэтому на рубеже тысячелетий образование превращается в один из источников самых ценных стратегических ресурсов – человеческого капитала и знаний, что, в конечном счете, определяет общий уровень развития общества. И главным ускорителем его развития становится информатизация. Информатизация общества, в свою очередь, практически невозможна без компьютеризации системы образования, в силу чего эта проблема по своей значимости выходит сейчас на первое место в педагогической науке.
Одной из острых проблем современной дидактики является проблема классификации методов обучения. В настоящее время нет единой точки зрения по этому вопросу. В связи с тем, что разные авторы в основу подразделения методов обучения на группы и подгруппы кладут разные признаки, существует ряд классификаций.
Наиболее ранней классификацией является деление методов обучения на методы работы учителя (рассказ, объяснение, беседа) и методы работы учащихся (упражнения, самостоятельная работа).
Распространенной является классификация методов обучения по источнику получения знаний. В соответствии с таким подходом выделяют:
а) словесные методы (источником знания является устное или печатное слово);
б) наглядные методы (источником знаний являются наблюдаемые предметы, явления, наглядные пособия);
в) практические методы (учащиеся получают знания и вырабатывают умения, выполняя практические действия).
Более подробно остановимся на этой классификации.
Персональний комп'ютер - універсальний повчальний засіб, який може бути з успіхом використаний на самих різних за змістом і організації учбових і внеучебных заняттях. При цьому він вписується в рамки традиційного навчання з широким використовуванням всього арсеналу засобів навчання. ПК може сприяти активному включенню вчиться в учбовий процес, підтримувати інтерес, сприяти розумінню і запам'ятовуванню учбового матеріалу.
Мова програмування повинна бути зручною для опису умови і аналізу задачі, планування її рішення, включаючи складання програми, щоб рішення задач за допомогою комп'ютера, з одного боку, сприяло розвитку мислення, а з іншою - не викликало додаткових труднощів. Мова повинна бути зручний для спілкування людини з комп'ютером.
Якщо комп'ютер використовується тільки як засіб учбової діяльності, то його функції мало чим відрізняються від тих, які він виконує в рамках інших видів діяльності. Можливості застосування значні: від довідкової системи до засобу моделювання деяких ситуацій.
Виконання функції навчання - найістотніша характеристика застосування комп'ютера в навчанні.
Останніми роками курс викладання комп'ютерної технології вийшов на якісно новий етап свого розвитку. Більш-менш уніфікувався набір обчислювальної техніки. Найголовніше те, що змінився погляд на те, що розумілося під комп'ютерною письменністю. Десять років тому, на початку упровадження інформатики в різні учбові заклади, під комп'ютерною письменністю розумілося уміння програмувати. Зараз вже практично всіма усвідомлено, що комп'ютерні технології не повинні використовуватися тільки для програмування. Велика частина користувачів сучасних персональних комп'ютерів (ПК) не програмує і не потребує цьому. Сьогодні створені обширні програмні засоби комп'ютерних інформаційних технологій (КІТ), що дозволяють працювати з ЕОМ непрограмуючому користувачу. Тому мінімальним рівнем комп'ютерної письменності є оволодіння засобами комп'ютерних інформаційних технологій.