NALENCHРеферати Курсові Дипломні українською

Текст:
Як відомо, після 18-річного правління Л. І. Брежнєва (1964—1982 рр.) до влади всього лише на 15 місяців прийшов компартійно-чекістський висуванець Ю. В. Андропов. Його правління відбилося в народній пам’яті неоднозначно. З одного боку,— це боротьба з корупцією серед партійно-державного апарату СРСР, а з іншого — боротьба за трудову дисципліну, котра в тих умовах являла собою позаекономічний метод примусу до праці. Про остаточне придушення дисидентського руху також неможливо забути. Зрештою, Юрій Володимирович помер у віці 69,5 років, зачепивши на початку 1984 р. інтереси навіть деяких своїх союзників і висуванців. (Свого часу про діяльність на посаді 1-го секретаря Ленінградського обкому Л. М. Зайкова [1983—1985] дещо розповів колишній 1-й заступник начальника УКДБ по Ленінградській області генерал-майор О. Д. Калугін [1980—1987]). Таким чином, Ю. В. Андропов виявився одинаком-ідеалістом, чиї методи правління призвели до його власної загибелі.
Ще менш тривалим виявилося правління ставленика консервативних брежнєвських кіл К. У. Черненка — всього лише 13 місяців. Фактично відбувся переворот з метою відновлення політичної стабільності. Костянтин Устинович зайняв у середині лютого 1984 р. посаду Гененерального секретаря ЦК КПРС, а через два місяці був обраний Головою Президії Верховної Ради СРСР. Насамперед, збереглися при владі керівні кадри Президії Верховної Ради СРСР (2/3 заступників Голови і 1/2 членів Президії) та Ради Міністрів СРСР (3/4 заступників Голови та міністрів). Найближчими особами до К. У. Черненка виявилися В. В. Кузнецов (перший заступник Голови Президії Верховної Ради СРСР [1977—1986]) та М. О. Тихонов (Голова Ради Міністрів СРСР [1980—1985]).
1984 рік виявився роком своєрідного міні-застою з усіма його атрибутами — подяками особисто Генеральному секретарю ЦК КПРС і реакцією на будь-які його пропозиції та зауваження з наступним їх одностайним схваленням, з численними нагородженнями золотою медаллю «Серп і Молот» та орденом Леніна, загальносоюзними нарадами, що мали урочистий характер, з установленням бюстів живим людям — Двічі Героям Соціалістичної Праці. Здавалося, що час зупинив свій рух.
Але всередині Радянського Союзу назрівала політико-економічна криза, до якої призвело задовге співправління Л. І. Брежнєва та О. М. Косигіна (1964—1980 рр.). Запобігти їй спробував Ю. В. Андропов, але отримав при цьому поразку. К. У. Черненко не переймався такими проблемами, а тим часом СРСР ввійшов у стадію економічної стагнації.
Йшов успішний розвиток військово-промислового комплексу, машинобудування, виробництва сталі, видобутку нафти і газу. Разом з тим спостерігалося відставання введення в дію виробничий потужностей для виробництва товарів широкого вжитку. Це стало причиною недостатнього виробництва, низької якості та невеликого асортименту цих товарів. Повільно йшли будівництво та реконструкція промислових підприємств, не вистачало обладнання. Та найвразливішим стало те, що машинобудування не могло вирішити завдання технічного переобладнання виробництва.
Якщо на Заході науково-технічний прогрес йшов і йде революційно, то в умовах планової соціалістичної економіки він йшов еволюційно. Засоби виробництва останній раз оновлювалися в СРСР в 1966—1970 рр. («золота п’ятирічка»). Коефіцієнт оновлення основних фондів неухильно знижувався.
В сільському господарстві становище також було невтішним. Маючи Південну Україну, Кубань, Ставропілля, Центрально-Черноземний район Росії та Цілину країна не могла самозабезпечитися зерном, здійснюючи його закупівлі в США і Канаді ще з 1962 р. Давалася взнаки нестача м’ясних і молочних продуктів при наявності таких регіонів, як: Північна Україна, Білорусія, Прибалтика, Нечерноземна зона Росії. Очевидною ставала неможливість задовольнити потреби населення в продуктах харчування за низької продуктивності та збитковості колгоспів і радгоспів. Тим більше, що колгоспно-радгоспна система господарювання втрачала головне — молодь. Тільки 1/5 десятикласників сільських шкіл вважали, що їх професія буде пов’язана з сільським господарством. Ще менше (1/6) десятикласників виразили намір поступити в навчальний заклад сільськогосподарського профілю. Переважна більшість (9/10) юнаків і дівчат бажали переїхати до міста.
Хоча в Радянському Союзі з середини 1950-х рр. регулярно здійснювалося масове житлове будівництво, на середину 1980-х рр. воно знаходилося в стані застою. Потреба громадян у благоустроєному житлі не була задоволена через власне державний сектор. Натомість зростали обсяги кооперативного будівництва як альтернативи державному.
Радянська торгівля, як зовнішня, так і внутрішня, також характеризувалася наявністю низки проблем. СРСР експортував сировину і напівфабрикати до країн Західної Європи, США і Канади, імпортуючи натомість готову промислову продукцію та харчові продукти. Не слід забувати і про монополію держави на зовнішню торгівлю, що діяла до 1989 р. В середині країни торгівля характеризувалася обманом покупців, порушенням правил торгівлі і продажем недоброякісних товарів у торгівельних підприємствах.

Тип файла:
Язык файла:

Скачать реферат: Прихід до влади М. С. Горбачова бесплатно