NALENCHРеферати Курсові Дипломні українською

Текст:
Найбільш масовою категорією знахідок є цвяхи, які трапляються на багатьох пам’ятках, наприклад, у Дорогобужі, в межах Х-ХІІІ ст. їх зібрано понад 700 [8, 76]. Вони ковані, довжиною 6-10 см, у перетині квадратні або прямокутні з круглою або квадратною голівкою (рис. 2.14).
Певна частина предметів ковальського ремесла репрезентована побутовим інвентарем: шпильками, фібулами, пряжками, підківками тощо. Шпильки, призначені для спинання верхнього одягу, знайдені в ХІ-ХІV ст. у Листвині та Дорогобужі [8, 76]. В листвинських один кінець гострий, другий оформлений у вигляді півнячої голівки, а в дорогобузьких – нижній загострений, а верхній розплющений і закручений у спіраль.
Із чоловічим одягом пов’язуються знайдені на багатьох названих вище пунктах поясні пряжки різних типів. Серед них круглі діаметром 2,5-3 см з язичком (рис. 2.13), прямокутні (4 2, 5 см) з перемичкою, що розділяє пряжку поздовж чи впоперек, яка слугувала для насаджування язичка (рис. 3.9-10), з напівкруглою передньою частиною і прямокутним приймачем для пояса (рис. 2.11; 3.8), прямокутні чи квадратні з язичком на одній із сторін (рис. 2.12). Вони датуються Х-ХІІІ ст.
Отже, як спеціальні та універсальні інструменти, так і предмети побутового призначення, є вагомим свідченням ковальського ремесла на території Волинської землі в Х – першій половині ХІV ст. Чи не найяскравіше воно представлене в Дорогобужі. До речі, за кількістю знайдених залізних виробів (понад 1500) Дорогобуж поступається лише перед Городищем біля Шепетівки, де їх виявлено кілька тисяч. Проте на відміну від Городища в Дорогобужі простежується динаміка розвитку ремесла. В наборі залізних речей з Дорогобужа Х-ХІ ст. та ХІІ-ХІІІ ст. помітні істотні відмінності. Якщо до першого періоду належать 110 виробів 24 найменувань, то до наступного – 1140 речей 71 найменування [8, 65-70].
Залізоробне ремесло було добре розвинутим уже в Х-ХІ ст., але особливого розквіту досягло в ХІІ-ХІІІ ст. Для його характеристики важливим є вивчення технології виготовлення тих чи інших речей. Виключно сприятливою для цього є колекція знахідок у с. Городище поблизу Шепетівки. До речі, це єдина на Волині пам’ятка, матеріали з якої металографічно досліджувалися Г.О.Вознесенською. Для структурного аналізу було відібрано 506 знарядь праці і предметів озброєння [1, 82-127], які дають змогу говорити про рівень розвитку технології ковальського виробництва на всій Волинській землі княжої доби.
Важливими є результати вивчення виробництва жниварських знарядь праці – кіс та серпів. Серед вивчених 63 кіс суцільнозалізні клинки мали 19 (30 %), суцільносталеві – 12 (19 %), цементовані – 3 (5 %), клинки з наварним сталевим лезом – 29 (46 %). Що ж до серпів, то з досліджених 70 екзмплярів 33 (47 %) були суцільнозалізними, 22 (22 %) – суцільносталевими, 4 (6 %) – цементовані, 8 (11 %) – з наваркою сталевого леза і 3 (4%) – двошарові. Співвідношення технологічних схем жниварських знарядь показало, що найпростіші технологічні рішення – ковка суцільнозалізних та суцільносталевих виробів – більш характерні для серпів, у той час як наварювання сталевих лез переважало при виготовленні кіс: 46 % – у кіс і лише 1 % – у серпів [1, 101-111].




Тип файла:
Язык файла:

Скачать реферат: Металургійно-ковальське ремесло у Волинській землі княжої доби бесплатно

Рефераты, История, Історія України, На українській мові