NALENCHРеферати Курсові Дипломні українською

Текст:
Для вивчення технології виробництва ремісничого реманенту також проаналізовано ряд характерних знахідок. Із деревообробних інструментів до уваги взято 35 сокир (рис. 1.11). Серед них виділяються 6 екземплярів з суцільнозалізним лезом, 16 – із суцільносталевим, 5 – із пакетного металу, 8 – зі зварною конструкцією лез. Усі сокири з наварним лезом були загартовані [1, 114-116].
Щодо тесел, представлених провушними (рис. 1.6) і втульчастими (рис. 1.8), то при їх виготовленні майстри застосували всі відомі технологічні прийоми: із 7 провушних 2 тесла – суцільнозалізні, 1 – суцільносталеве, 1 – із пакетного металу, 1 – із цементованим лезом, 2 – із наварним сталевим лезом [1, 116]. Що ж до свердел (рис. 1.7.), то із 13 екземплярів 7 було суцільнозалізними, 5 – суцільносталевими і 1 – із цементованим лезом. Загалом же суцільнозалізних інструментів – 24,6 %, суцільносталевих – 40 %, із пакетного металу – 13,8 %, з цементованим лезом – 3 % і зі сталевим наварним – 18,6 % [1, 116-118]. Ковальсько-слюсарні інструменти – молоток, пробійники та ін. – зроблені з заліза, а напильники – з високовуглецевої сталі. Досліджено 225 залізних ножів. Встановлено, що вони виготовлені з використанням шести технологічних схем: суцільнозалізні – 72 екземпляри (32 %), суцільносталеві – 69 (31 %), з наварним сталевим лезом – 66 (29,5%), ножі з пакетованого металу, отримані шляхом ковки із двох смужок – залізної і сталевої – 5 (2 %), нарешті, ножі з дамаскованим клинком і наварним сталевим лезом – 6 (2 %). Останні демонструють вивершене володіння технікою ковальського зварювання. Отже, більше половини клинків мають найпростішу технологію виготовлення, третя частина – виготовлена за найбільш прогресивною технологічною схемою. Частина інструментів має архаїчні прийоми: цементація, пакетування. Продукція відображає прогрес у динаміці технологічного розвитку ковальства.
Дослідження виробництва ножиць засвідчує, що більшість з них – 14 екземплярів – мають найпростішу технологію виготовлення лез: цілком з кричного заліза або сирцевої сталі. Найбільш прогресивна технологія – наварювання сталевих ріжучих лез – виявлена у двох екземплярах. Співвідношення схем виготовлення ножиць подібне до ножів. Так, найпростіша технологія – ковка ножиць цілком з кричного заліза або сирцевої сталі – 35 %, цементація лез – 15 %, наварка сталевих лез на залізну основу – 45 %. Решта (пакетований метал, двошаровий клинок) – поодинокі [1, 99-100].
Нарешті, звернемо увагу на технологію виробництва озброєння. При виготовленні клинка меча (рис. 3.5) використовувалася поверхнева цементація, а кінцева його обробка, виточка долів і заточка лез проводилася після цементації. В основу виготовлення меча був закладений принцип поєдання твердих сталевих лез, що забезпечували максимальну ефективність удару, з пластичністю залізної серцевини, що давало змогу клинкові гнутися, але не ламатися. В досліджених чотирьох шаблях (рис. 3.3) технологія була такою ж. Лише одна шабля мала високовуглецеве наварне лезо, а одна – викована з м’якого кричного заліза. Щодо вістрів списів, то в них простежено такі технологічні схеми: 1) суцільнозалізні, 2) суцільносталеві, 3) цементовані, 4) перо з пакетного металу – заліза або м’якої сталі (рис. 3.1-2). Списи з наварним сталевим лезом на Волині рідкісні. Що ж торкається вістрів стріл (рис. 3.4, 6), то в них не виявлено незвичних схем: здебільшого вони виковувалися з кричного заліза або м’якої сталі [1, 120-127]. Характеристика виготовлення різнопрофільних залізних виробів свідчить про складну технологію, якою володіли волинські майстри.




Тип файлу:
Мова файлу:

Скачати реферат: Металургійно-ковальське ремесло у Волинській землі княжої доби безкоштовно

Рефераты, История, Історія України, На українській мові