* » Материалы за 12.03.2013

**

Основні завдання педагогіки

Наукові дослідження — шлях до розв'язання проблем педагогіки
Педагогіка як наука може розвиватися лише за умови поповнення новими фактами, здобутими у процесі пошуково-дослідницької роботи, тобто здійснення наукових досліджень.
Наукове дослідження — особлива форма процесу пізнання, систематичне цілеспрямоване вивчення об'єктів, в якому використовують засоби і методи науки і яке завершується формулюванням знання про досліджуваний об'єкт.
У педагогіці використовують фундаментальні та прикладні наукові дослідження.
Фундаментальні дослідження покликані розкрити сутність педагогічних явищ, знайти глибоко приховані засади педагогічної діяльності, дати її наукове обґрунтування.
Прикладні дослідження охоплюють питання, безпосередньо пов'язані з практикою.
Фундаментальні й теоретичні дослідження в галузі педагогічних наук здійснюють науково-дослідні інститути, об'єднані в Академію педагогічних наук України, прикладні дослідження — науково-методичні центри вищої, середньої освіти Міністерства освіти і науки України.
Дослідження педагогічних явищ і процесів мають ураховувати такі їх характерні риси: а) неоднозначність їх перебігу: результати навчання, розвитку і виховання залежать від одночасного впливу багатьох чинників; б) неповторність педагогічних процесів: під час повторного дослідження педагог має справу вже з іншим "матеріалом", навіть попередні умови не вдається зберегти; в) участь у педагогічних процесах людей усіх вікових категорій (тому експерименти, що суперечать моральності й етичним нормам, забороняються); г) об'єктивні висновки у процесі дослідження можливі лише за умови багаторазових спостережень, в усередненій, узагальненій формі.
Головними критеріями ефективності науково-педагогічного дослідження є отримання нового наукового результату, збагачення теоретичних знань, які сприяють удосконаленню процесу виховання, навчання й розвитку дітей, дають змогу ефективно та якісно вирішувати конкретні навчально-виховні завдання.

Навчання студентів-філологів проведення уроків домашнього читання

Одним із найважливіших видів комуникативно-пізнавальної діяльності людини є читання. Професійна спрямованість навчання передбачає розвиток високої культури читання з метою підготовки вчителя, здатного виховати своїх учнів вдумливими, естетично сприйнятливими читачами. Необхідність досягнення високого рівня професійно-методичної компетенції випускників мовних факультетів інститутів університетів особливо гостро відчувається саме тепер у зв”язку з гуманітаризацією середньої та вищої освіт. Культура людини значною мірою залежіть від її вміння розуміти літературу. Література справляє естетичний вплив на читача, стимулюючи його творчу здатність пізнавати дійсність, зображену в тексті, що спонукає його до самостійних суджень і висновків, дає можливість для розвитку світогляду, допомогає правильно зорієнтуватися в складному процесі самопізнання.
Читання іноземною мовою як комуникативне вміння та засіб спілкування є найрозповсюдженішим способом іншомовної комунікації, яким учні середньої школи мають оволодіти згідно з вимогами чинної програми та Державного стандарту з іноземних мов.
За умови протікання процесу оволодіння іноземною мовою поза межами вторинної мовної спільності, роль художнього тексту значно зростає, оскільки він певною мірою реконструює мовне середовище. Художні тексти відіграють провідну роль і в пізнанні інокультурної дійсності, і у формуванні позитивного ставлення до країни та народу, мова якого вивчається. На старшому ступені середніх шкіл читання набуває вагомого значення у процесі навчання іноземної мови. Уміння читати надає можливість випускникам школи у своїй подальшій діяльності користуватися іншомовною літературою для пошуку інформації за фахом чи інформації, яка цікавить, задоволення своїх читацьких чи творчих потреб, удосконалення умінь усного мовлення і т. ін.
Чинні програми для шкіл з поглибленим вивченням англійської мови (1996) передбачають проведення уроків домашнього читання, протягом яких старшокласники вчаться читати адаптовані та неадаптовані уривки з автентичних творів.

Музика, як один із засобів розвитку валеологічної культури особистості

Наш стрімкий і бурхливий час, сповнений стресів і хвилюючих негараздів, активізує пошуки вченими різних галузей наук (медицини, валеології, психології, соціології, педагогіки та ін.) способів зміцнення здоров'я людини, що визначається як неоцінений феномен буття.
Різнобічний вплив музики на психіку людини обумовив музикотерапію одним із перспективних сучасних методів лікування хворих із порушенням нервової системи. Доведено, що музика, завдяки своїй властивості впливати на внутрішній світ людини, допомагає хворим звільнитися від душевного дискомфорту, конфлікту, тривалості; коректує емоційний стан; може відновити душевний спокій, тобто позитивно впливати на психічне здоров'я особистості [ ].
Цілющий вплив музики на організм людини був помічений ще на зорі цивілізації. Містичними легендами пояснювалось покращення самопочуття та настрою, зменшення болісних відчуттів, страху, повернення людині бадьорості, енергії під дією зачаровуючих звуків музики.
Музика впливає на організм людини різнобічне. За даними науковців медичного центру "Ленц" (м. Москва) та Дитячого Центру лікування в результаті численних досліджень виявлено, що під впливом музики, яка відповідає функціональному станові організму, такі психічні процеси, як пам'ять та орієнтація, покращуються на 45-50%, а уваг - на 25-30%. Музика активізує розумові здібності, а також працездатність та зосередженість, здатна розвивати та підвищувати інтелект людини. Звукові вібрації стимулюють кровообіг, емоційний тонус. Під дією ритму активізується дихання, збільшується вентиляція легенів. Дослідження підтверджують фізіологічну гіпотезу музикотерапії поєднання ритму музики з біоритмікою людини [ ].
Важливо використовувати цілющі впливи музики для зміцнення психічного здоров'я людини на ранніх етапах її життя. Адже музика здатна допомагати молодій людині зрозуміти навколишню дійсність, красу природи, довершеність поезії, живопису, театру, історії свого народу, виступаючи специфічним генератором ціннісного ставлення до світу, оскільки справжні естетичні враження, насолоду від зустрічі з медичним мистецтвом дістає лише той, хто вміє уважно слухати, переживати, розмірковувати над почутим. Отож необхідно змалку привчати дітей до роботи розуму і душі, збагачувати їхній досвід спілкування з музичними творами.

Методика викладання правознавства в американських школах

УРОК 1. Яким було б життя за природного стану?
Мета уроку:
У цьому уроці ви ознайомитеся з деякими постулатами філософії природного права і теоріями правління, які мали величезне значення для розвитку нашої системи правління.
Серед цих постулатів - природний стан, закон природи, природні права, згода і суспільний договір. Ви дізнаєтеся про ці поняття у викладі їх англійським філософом Джоном Локком (1632-1704).
По закінченні цього уроку ви повинні вміти описати, як і чому теоретики природного права вдавалися до уявного природного стану у роздумах про основні проблеми форми правління. Ви повинні вміти пояснити деякі постулати філософії природного права.
Нарешті, ви повинні вміти пояснити, що метою уряду, який грунтується на філософії природного права, є збереження наших природних прав на життя, свободу і власність.
Терміни, які треба знати: громадянські права; згода; людська природа; закон природи; законний; природні права; політичні права; суспільний договір; природний стан; невідбірні (права).
Що таке філософія природного права?
Ми вважаємо за самоочевидні істини, що всіх людей створено рівними; що Творець обдарував їх певними невідбірними правами, до яких належать життя, свобода і прагнення щастя; що уряди встановлюються між людьми на те, щоб забезпечувати ці права, а влада урядів походить із згоди тих, ким вони управляють; що в кожному випадку, коли якась форма правління стає згубною для такої мети, народ має право змінити або скасувати її і встановити новий уряд...

Методика вивчення твору з хором

Хор є колектив, який має своєю метою співати гуртом, спільно. Звідси полягає специфічна особливість хорового співу – спільне звучання окремих співаків хору в одному, загальному цілому, що й зветься ансамблем.
Ансамбль слово французьке (ensemble – разом, ціле, узгодженість); воно висловлює поняття про спільну, колективну працю. Кожна колективна праця може бути різних кваліфікацій щодо своєї організованості – від не налагодженого і малопродуктивного до чіткого, точного і високопродуктивного.
Під ансамблем високої майстерності треба розуміти точну інтонаційну злагодженість звучання співаків у хорі, стислість і врівноваженість щодо сили і тембру всіх голосів, наслідком чого буде соковитий, насичений, барвистий, повноцінний унісон – кожної партії, а досконалі унісони партії дадуть чудове, врівноважене гармонічне співзвуччя.
Первісним елементом хорового ансамблю є так званий ансамблевий звук. Це звук певної висоти, відтворюваний кількома співаками. Він може бути двох родів: унісонний і гармонічний. Унісонний ансамбль ми маємо в одноголосному хорі або в звучанні окремих партій хору.
Гармонійний ансамбль – це співання акорду кількома співаками, або хоровими партіями.
Якщо на кожен акордовий звук припадає по й співакові, то ми стаємо сольний гармонічний ансамбль.
Мінімальна кількість співаків для унісонного ансамблю – три чоловіки. В той час як один із співаків братиме дихання, двоє інших звучатимуть. Найменша кількість співаків для гармонічного ансамблю – шість чоловік, бо двоголосся – це первісна стадія гармонії. Отже, мінімальний чотириголосний хор повинен складання з дванадцяти співаків.

Як я уявляю свою майбутню професію

Ринкова економіка, її характерні ознаки.
В економіці будь – якої країни незалежно від домінуючих соціально – економічних умов необхідно вирішувати три основні економічні завдання: яку продукцію виробляти, як її виробляти і для кого? Світова економіка переконує, що, хоча існують різні варіанти, ці завдання реалізуються по суті в межах двох моделей господарювання: командно – бюрократичної і товарної або ринкової. Ринкова модель господарювання становить таку суспільну ворму організаціх виробництва, за якої усі питання вирішуються на основі вільної взаємодії споживачів і виробників на ринку. У ринковому господарстві постіно відбуваються процеси пристосування, які сприяють встановленню правильного співвіднощення попиту, пропозиції, прогресивним структурним зрушенням, підвищенню якості і конкурентоспроможності продукції, збалансуванню матеріально – фінансових пропорцій. Ринкова модель господарювання дозволяє без примусу спрямовувати ресурси туди, де вони необхідні, і перерозподіляти їх у разі зміни попиту. В ринковій системі ці процеси забезпечуються пріоритетом економічних методів управління, рівноправним існуванням різних форм власності, домінуванням споживача над виробником, децентралізацією управління, конкуренцією.
Світова економічна наука, як ми знаємо, усі економічні явища та процеси розглядає на двох рівнях: макроекономічному та макроекономічному. Існує також мезоекономічний рівень, що займає серединне становище. Уявляючи собі будь – яку систему економіки у спрощеному вигляді, не важко здогадатись, що функціонування її грунтується на взаємозв'язаному русі ресурсів, споживчих благ і доходів, такий рух називається кругообігом. І вже на основі шкільної економіки при характеристиці кругообігів ринкової і планової економіки ми зтикаємося із першою суттєвою різницею між двома великими системами. На відміну від командно – бюрокративного зразка, де абсолютним домінантом виступає держава, у ринковій економіці відносини складаються окремо від держави, на приватному рівні, через ринки ресурсів та продуктів.

Концептуальні засади діяльності класного керівника в умовах відродження національної школи України

Сьогодні школа і суспільство переживають важкий період. Перспективи, які відкрилися перед нашою країною і пов’язані з побудовою суверенної держави, викликали серйозне переосмислення відношення до людини як до мети всієї соціальної політики. Реальна загроза існування людей на земній кулі призвела до розуміння необхідності нового мислення, складовою частиною якого є гуманістична мораль. Виникла необхідність переоцінки сутності процесу виховання підростаючого покоління, що і було зафіксовано у концепції середньої загальноосвітньої національної школи України. Щоб була зрозумілою подальша логіка розкриття цілей і завдань виховної діяльності класного керівника зобразимо ті ідеальні обриси школи, які виникають.
Сьогодні - це школа без бюрократичного формалізму, без одноманітності у викладанні і у формах організації навчання, без адміністративно-командних методів управління, без наказового однодумства учнів і вчителів. У центр усієї роботи школи поставлена дитина - підліток - юнак з його віковими потребами, пізнавальними інтересами, здібностями.
Нова школа пропонує вчителеві і учневі варіативність у виборі напрямів і способів навчальної роботи, різноманітні програми, диференційовану освіту. Вона створює умови для переходу від відношення субординації до відношення співробітництва дітей і дорослих, одних виховних систем з іншими, проголошує принцип відкритості школи для впливу на її розвиток всіх позашкільних громадських сил.
Гуманістична школа здійснює рішучий поворот до особистості школяра. Він дійсно стає суб’єктом свого розвитку, а не засобом, за допомогою якого педагоги реалізують відчужені від даного індивіда абстрактні плани і програми. Така школа поважає власну гідність кожного учня, його індивідуальні життєві цілі, запити і інтереси, створює сприятливі умови для його самовизначення, самореалізації і саморуху у розвиткові.
Передбачається, що у сфері позанавчальної виховної роботи школа перейде на принцип добровільності: на всі заходи учні йдуть лише за бажанням, кращою формою організації виховної роботи є клубна форма.

Залежність соціально-психологічної адаптації вихованців ВТК від акцентуації характеру

Проблема соціально-психологічної адаптації осіб, що звільнились з місць позбавлення волі - одна з центральних в боротьбі із злочинністю. Вона знаходиться на грані кримінології, соціології та психології. В кримінологічному плані вона являє собою один з напрямків попередження та запобігання рецидивів скоєння злочинів, а соціальну та психологічну сторони об’єднує соціально-психологічна адаптація особистості до нових умов пенітенціарної установи, а також психологічна реабілітація осіб, що звільнились з місць позбавлення волі.
Нами була здійснена спроба дослідити сам механізм соціально-психологічної адаптації, та ті основні чинники, що впливають на її реалізацію у підлітків, які відбувають покарання в колонії для неповнолітніх правопорушників.
В результаті дослідження індивідуально-психологічних особливостей підлітків-вихованців виправно-трудової колонії для неповнолітніх правопорушників було виявлено прояви акцентуацій характеру, специфічних тільки для вихованців установ даного типу. Вони зумовлені особливостями перебування в умовах пенітенціарної установи й відображаються в проявах поведінки та діяльності.
Пілотажне дослідження проводилось на вибирці 180 вихованців Ковельської ВТК для неповнолітніх правопорушників, що становило 100% загальної вибірки.
За картою спостережень Д.Стотта, яка є достатньо достовірною і точною методикою виявлення адаптаційних та дезадаптаційних проявів, всі досліджувані були розподілені на дві групи за рівнем соціально-психологічної адаптації: 39% адаптантів та 61% дезадаптантів.
Наступним етапом дослідження стала діагностика адаптантів та дезадаптантів за методикою К.Леонгарда, що дозволило виявити акцентуацію характеру кожного підлітка як з групи адаптантів, так й з групи дезадаптантів.

Екологічний розвиток учнів

Вступ

Людина була і завжди залишається сином природи, і те, що ріднить її з природою, повинно використовуватися для її прилучення до багатств духовної культури.
В.О. Сухомлинський

Однією з фундаментальних проблем розвитку учня, що досліджував В. Сухомлинський, є формування загально навчальних умінь у рамках концепції розумового розвитку.
Компоненти цього розвитку – набуття знань, умінь і навичок, розвиток творчих здібностей учня, уміння аналізувати, порівнювати і узагальнювати навчальний матеріал, формування пізнавального інтересу до навчальної діяльності.
Неабияку роль у розв’язанні даного завдання відіграє курс початкового природознавства.
Свого часу К. Ушинський писав про те, що логіка природи найдоступніша і найкорисніша для дітей. Цю ідею К. Ушинського застосував В. Сухомлинський. "Природа – величезної ваги виховний фактор, що накладає свій відбиток на весь характер педагогічного процесу", – відзначає В. Сухомлинський. Він разом з учителем домагався того, щоб перші наслідки своєї розумової праці дитина відчула під час активної взаємодії з природою.
Вчений-педагог зазначав, що вміння навчити дитину вчитися можна порівнювати з найтоншим інструментом, який має 5 різців: уміння спостерігати явища навколишнього світу, думати, висловлювати думки, читати писати. Всіма цими вміннями дитина і має оволодіти у початковій школі. А своєчасно і міцно сформовані – вони і є тим інструментом, що породжує гідність мислителя-трудівника, – підкреслював В. Сухомлинський. Він, зокрема, писав: "Навчити дитину вчитися, дати їй уміння, з допомогою яких вона буде самостійно підніматися із сходинки на сходинку довгого шляху пізнання – це одне з найскладніших завдань учителя".

Екологічне виховання

Розділ 1.Екологічне виховання як педагогічна проблема.

1.1. Зміст, завдання і педагогічні вимоги до екологічного виховання.
Розділ 2. Методи екологічного виховання.

2.1. Основні методи екологічного виховання засобами народних
традицій.

Народні традиції ставлення до природи широко використовуються як метод екологічного виховання особливо серед учнів молодших класів.
З основних методів екологічного виховання засобами народних традицій можна відзначити наступні:
• пояснювально-ілюстративний;
• репродуктивний;
• метод проблемного навчання;
• частково-пошуковий;
• дослідницький.
Так, у рамках пояснювально-ілюстративного методу можна повідомляти учням інформацію про навколишнє середовище і народні традиції, формувати відповідне ставлення до природи (розповідь, пояснення), друкованого слова (підручник, додаткова література), наочних посібників (картин, схем, натуральних природних об’єктів тощо), практичного показу способів діяльності у природі (догляд за рослинами на пришкільній ділянці, догляд за тваринами у кутку живої природи тощо). При цьому діти слухають, читають, спостерігають, співставляють нову інформацію про природні об’єкти з раніше засвоєною і запам’ятовують. Користуючись цим методом, вчитель доводить до відома учнів зміст, суть і значення народних традицій ставлення до природи.
Назад 1 2 Вперед

Популярные работы

Рефераты







Курсовые







Дипломные








Навигация


Оформление работ

  • Оформление рефератов
  • Правила оформления реферата
  • Оформление ссылок реферата

  • Интересное