*Реферати, курсові, дипломні роботи » Сторінка 42

**

Статут про студії, іспити та докторати на факультеті Права і суспільних Наук Українського Вільного Університету в Празі

§1
Факультет Права і Суспільних Наук Українського Вільного Університету в Празі має на меті дати своїм слухачам теоретичне знання в области права й суспільних наук та підготовити їх до наукової і практичної діяльності на полі правового і суспільного життя в зв’язку з історією та потребами українського народу.
Факультет складається наразі з двох відділів: а) Правничого і б) Суспільних Наук.
По закінченню пройдених наук Український Вільний Університет у Празі видає дипломи на основі абсользування шести семестрів студій та складання дипломних іспитів.
Титули доктора прав (Dr. jur.) або доктора економії (Dr. r. pol.) У.В.У. уділює кандидатам, які закінчили студії і склали іспити на відповідних віддалах факультету та на підставі предложеної і схваленої дисертації, складення усного ригорозу, з додержанням правил промоції.
§2.
Студійний час на Факультеті складається не менше як із шести семестрів.
На першу студійну добу повинно припадати не менше трьох семестрів та 61 викладових годин – для правників і 68 викладових годин для економістів.
На другу студійну добу припадає також не менше трьох семестрів та 62 викладові години для правників і 79 годин для економічнів.
Семінарські студії і практичні вправи зараховуються до числа обов’язкових годин.
Семестри лише тоді зараховуються до студійної доби, коли слухач мав у дотичному семестрі на виклади зазначене в семестровому пляні (§3) число обов’язкових годин і відбув вправи та кольок вії.
Після прослухання обов’язкових викладів і виконання вправ, слухачі факультету складають у професорів відповідного фаху семестрові іспити і одержують про те від них іспитове свідоцтво. Іспити ці складаються протягом наступного шкільного року.
§3.
Читать подробнее

Способи та форми вихованняя творчого мислення на прикладі досвіду педагога-новатора Лисенкової С. Н.

Здатність до творчого мислення ознака людини обдарованої і талановитої, здібної створити щось власне, щось нове, побачити те, що не побачив ніхто інший. Але ж чи багато серед нас людей насправді талановитих? Як стверджують дослідники, лише 2% людей надзвичайно й 15-20% людей помірно талановиті від народження, завдяки спадковості. А талант, як відомо, є основою творчого мислення. Проте, на думку С.Т.Шацького, зачатки творчої сили є майже в усіх…, потрібно лише створити сприятливі умови для їхнього розіитку.
Мислення – це опосередковане та узагальнене сприйняття людиною предметів та явищ об’єктивної дійсності в іхніх істотних властивостях, зв’язках та відносинах. Мислення починає свій розвиток в процесі взаємодії дитини з усім, що її оточує. Розвиток мислення створює внутрішні умови для засвоєння знань та навичок, виховання розумових та творчииих здібностей. Деякі дослідники навіть доводять, що не можна розмежовувати поняття мислення й мислення творче. Бо сам процес мислення однієї людини настільки своєрідний загадковий, відмінний від мислення іншої людини, що завжди є актом творчим, не зважаючи на його результати та наслідки. Інші спеціалісти в цій галузі вважають, що обов’язковими ознаками творчого мислення є оригінальні виснови, настандартні відповіді, швидкість та доцільність дій, здатність висунути нові ідеї та гіпотези, здатність до спілкування, усвідомлення свого мислення, ефективність використання колишнього досвіду, критичне ставлення, самостійність мислення, стійкість та глибина знань, вміння абстрагуватися та встановлювати нові зв’язки та співвідношення між об’єктами. Здатність до творчого мислення формується та розвивається протягом усього життя людини, але найефективніше та найбурхливіше проходить цей розвиток у дитячому віці. При цьому визначну роль може відігравати школа (як ще 200 років тому писав Дантон “Після хліба для людей найголовніше – школа”). Саме в школі формується особистість, мала дитина перетворюється на самостійну та дорослу людину, якій потрібно знайти себе, визначити своє місце в світі, що неможливо без творчого мислення.
Читать подробнее

Способи та методи формування творчого мислення у дітей шкільного віку на прикладі досвіду педагога-новатора Є.Н.Ільіна

За визначенням, яке дають педагогічний словник та енциклопедія, мислення – це опосередковане та узагальнене пізнання людиною предметів і явищ об”єктивної дійсності в їх суттєвих зв”язках і відносинах. Беручи свій початок в чуттєвому пізнанні мислення виходить за його межі, дозволяючи людині пізнавати те, що не може бути безпосередньо сприйнято органами почуттів і представлено. Мислення активізується в тих випадках, коли у людини виникають питання, на які не можна отримати відповідь шляхом сприйняття тих чи інших об”єктів, відтворення того, що вже відомо про них. Мислення виникає в процесі взаємодії людини з навколишнім світом. Думаючи, суб”єкт оперує наявними у нього знаннями, відкриває невідоме в відомому і таким шляхом приходить до нових знань. Об”єкт мислення, існуючи реально поза людиною, виступає для нього як продукт його мислення. Генетично найранішою формою мислення є наочно-дійове мислення, перші прояви якого у дитини можна спостерігати в кінці 1-го на поч. 2-го року життя. За наочно-дійовим мисленням слідує наочно-образне мислення. В младшому шкільному віці розвивається конкретно-понятійне мислення. У дитини розумові операції ще пов”язані з конкретним матеріалом, недостатньо узагальнені, утворені поняття носять конкретний характер. Для дітей середнього і старшого шкільного віку характерне абстрактно-понятійне мислення. Розумові операції узагальнююються, формалізуються, завдяки чому розширюється діапазон їх перенесення і застосування в різних нових ситуаціях. Формуються такі якості мислення як критичність, самостійність, доказовість.
З загальним поняттям мислення нерозривно пов”язано поняття творчого мислення. Творчість – це найвища форма активності і самостійної діяльності людини. Виділяється ряд сторін творчого процесу: постановка питання, що потребує творчої відповіді, мобілізація необхідних знань для постановки попередньої гіпотези, оформлення сформованих думок у вигляді логічних, образних, математичних, графічних, предметних структур. Найвирішальну роль в творчому процесі займає мислення суб”єкта, що поєднує як логічне мислення, так і уяву. Проблема формування у дітей творчого мислення посідає велике місце в педагогічній діяльності. Передовий вчитель, розвиваючи творчі можливості учня, в пошуках найбільш адекватних методів навчання і виховання сам стає творцем і новатором.
Читать подробнее

Система музичної освіти вчителів Галичини у міжвоєнну добу

Головну увагу в музичному вихованні народу треба звертати не на музично-технічні вправи, а на те, щоб вихованці навчилися правильно й повно сприймати музику, її слухати, нею годуватися.
Г.Ріттер.
Державна національна програма "Освіта" ("Україна XXI століття") наголошує на тому, що педагогічні працівники мають стати основною рушійною силою відродження та створення якісно нової національної освіти. А успадкування духовних надбань українського народу є однією з головних цілей національного виховання - складової частини системи освіти.
В умовах нинішньої сучасної української школи особливої уваги набувають педагогічні ідеї В.О.Сухомлинського, який у розвитку здібностей учнів першочергову роль відводив учителю, який зазначав, що переоцінити роль особистості вчителя, його духовного обличчя в пробудженні і розвитку творчих здібностей, нахилів, талантів учня надзвичайно важко [1.105].
Важливим джерелом для розбудови системи освіти є теоретичні надбання та досвід представників минулого, тому їхнє вивчення в сучасних умовах стало надзвичайно актуальним. Так складається, що кожному періоду відповідають властиві тільки йому основні ідеї, морально-етичні, культурні цінності, які впливають на організацію життя як окремої людини, так і цілих народів.
Дослідник історії національної педагогіки Степан Бабишин, аналізуючи Галицько-волинський літопис, в якому містяться важливі відомості з філософії, літератури, астрономії, географії, етики, всесвітньої історії, музики вважає, що в XXII-XXIII ст. в Галицькій Русі працювала вища школа, в якій готували кадри князівської адміністрації та вищого духівництва.
Читать подробнее

Розвивальні ігри в процесі виховання молодшого школяра

З давніх-давен в Україні будь-які зібрання дітей супроводжувалися ігровою діяльністю. Змагалися у стрільбі з луків, метанні сніжок, катанні на санчатах, лижах, ковзана. Народна виховна мудрість емпірично передбачала розв’язання важливих технологічних завдань формування особистості дитини. Зокрема засобами народної гри виводили маленьку людину з її реального побутового повсякденного життя, запобігали складання стереотипів сумніву й недовіри до своїх сил. Через гру дитині надавалася змога заявити оточенню про свій позитивний потенціал. Саме у грі моделі ????????? вправи активізували рухливість, розвивали процеси мислення, викликали в неї позитивні емоції.
З переходом із умов гри до умов навчальної діяльності настає в житті дитини переломний момент. Нове становище дитини в суспільстві визначається тим, що вона просто йде з дитячого садка до школи, а тим, що навчання для неї стане віднині обов’язковим.
За результат свого навчання дитина нестиме відповідальність перед вчителем, школою й своєю сім’єю. Тепер дитина мусить дотримуватись однакових для всіх школярів правил. І тут на допомогу учням і вчителям знову приходить гра. У сучасних – це не ??????????? ігри, не стихійно засвоєний від старших поколінь розваги за правилами. Сьогодні гра контролюється системою суспільного виховання. У грі при цьому існує суб’єктивна свобода для дитини. Тут діти мають змогу самостійно (без допомоги дорослих) розподіляти ролі, контролювати один одно, стежити за точністю виконання того чи іншого завдання. Тут дитина виконує роль, яку взяла на себе, враховуючи свій досвід. Гра стає сьогодні школою соціальних відносин для кожної дитини. Під час гри дитина ознайомлюється з великим діапазоном людських почуттів й взаємостосунків, вчиться розрізняти добро і зло. Завдяки грі у дитини формується здатність виявляти свої особливості, визначати, як вони сприймаються іншими, й з’являється потреба будувати свою поведінку з урахуванням можливої реакції інших.
Формування учня самостійною, ініціативною, вдумливою особистістю, буде успішним, якщо вчитель потурбується про це з першого проведеного уроку. Одним з найперспективніших шляхів виховання активних учнів, озброєння їх необхідними вміннями і навичками є впровадження активних форм і методів навчання, серед яких провідне місце займають навчальні ігри.
Читать подробнее

Пізнавальний інтерес як особливий вид інтересів

В основі сучасних досліджень пізнавального інтересу лежать праці Л.С.Виготського, С.Л.Рубінштейна, А.О.Смірнова, Б.М.Теплова, В.Н.Мясіщева, Л.В.Занкова, Д.Н.Узнадзе, Г.С.Щукіної та інших відомих психологів. Поняття інтересу трактується по-різному, інтерес виступає як вибіркова спрямованість особистості на ту чи іншу діяльність, як прояв емоційної та мислительної активності, як своєрідний сплав емоційно-вольових та інтелектуальних процесів, як структура, що складається з домінуючих потреб, як ставлення людини до світу. Таким чином, психологічне поняття “інтерес” характеризується багатогранністю свого змісту, форм прояву та ролі для становлення і життєдіяльності особистості.
Єдиним для всіх авторів у розумінні інтересу є поняття вибірковості, яке відображає сутність цього, у багатьох відношеннях загадкового і досі до кінця не вивченого явища. Через інтерес поновлюється зв’язок суб’єкта з об’єктивним світом. Та предметом інтересу для людини буває далеко не все, а лише те, що має для неї необхідність, значимість, цінність і привабливість. Чому людей, що живуть в одному й тому ж соціально-культурному економічному та побутовому середовищі, цікавлять різні об’єкти навколишнього світу? Чому діти, що виховуються в одній сім’ї або вчаться в одному класі, залюбки наслідують або відкидають досвід старших? Чому однакові педагогічні умови спонукають до різних висновків, дій, післядій і бажань? Відповісти на ці запитання науці вдалося поки що частково, головним чином на основі експериментальних спостережень, статистичного аналізу, вивчення психічних процесів та узагальнення тенденцій розвитку людського суспільства в цілому та окремих вікових груп дітей і дорослих.
Не вдаючись до аналізу визначення інтересу, дозволимо припустити, що саме він дає людині шанс залишитись неповторною індивідуальністю, йти своїм шляхом у житті, творчо самостверджуватись, ініціативно працювати. Через пізнання предмета інтересу зрештою відбувається розвиток особистості. А інтереси, що об’єднують людей, являють собою основу свідомого розвитку суспільства та збільшують ефективність управління соціальними процесами.
В.Н.Мясіщев відзначає, що інтерес - це активне пізнавальне ставлення людини до світу.
Читать подробнее

Професiйнi комунiкативні зв'язки у педагогічній діяльності

При розгляді нинішнього етапу становлення і реформування системи освіти проблема взаємодії між учнями і вчителями, проблема їхніх стосунків особливо зберігає значну актуальність. Це пояснюється самою специфікою навчально-виховного процесу, який передбачає безпосередню взаємодію всіх його учасників, де на першому плані виступає саме професійне спілкування вчителів - педагогічне спілкування.
Психологи, дослiджуючи педагогiчне спiлкування вказують на характернi вiдмiнностi рiзних сторiн спiлкування, що являють собою окремi складовi цього процесу, але можуть використовуватись для виявлення вiдмiнностей спiлкування у рiзних людей. Сюди можна вiднести психолого-педагогiчну спостережливiсть [1], рiвень глибини емпатiї [5], точнiсть соцiальної перцепцiї [4] та iн.
Часто науковцi у своїх дослiдженнях iз проблем педагогiчної психологiї вказують на те, що значна частина педагогiчних прорахункiв i труднощiв визначається не стiльки недолiками методичної пiдготовки вчительських кадрiв, скiльки деформацiєю сфери професiйного педагогiчного спiлкування [2 та iн.].
Важливу роль у роботi вчителя з учнями вiдiграє стиль спiлкування педагога з ними. У психологiчнiй лiтературi стиль спiлкування розглядається як iндивiдуально-типологiчнi особливостi соціально-психологiчної взаємодiї вчителя, якi формують певнi ставлення до нього учнiв. При цьому змiст стилю спiлкування визначається i особистiсними характеристиками самого вчителя i реалiзацiєю ставлень до нього учнiв. У стилях спiлкування проявляються особливостi комунiкативно-перцептивних можливостей вчителя, особливостi класного колективу i кожного учня зокрема, характер взаємостосункiв вчителя зi своїми вихованцями, його творча iндивiдуальнiсть тощо.
Читать подробнее

Педагогiчна акмеологiя:здобутки і проблеми

У процесі становлення і розвитку української державностi перед суспiльством, постають новi актуальнi проблеми, розв'язання яких є гарантом функцiонування усіх суспiльних iнститутiв. Сьогоднi iснує нагальна потреба по-новому осмислити стан i завдання професiйної пiдготовки спецiалiстiв у всiх галузях економiки та соцiальної сфери, адже освiта, квалiфiкацiя i майстернiсть зайнятих у процесi соцiального виробництва людей прямо впливають на темпи формування матерiальних та духовних цiнностей суспiльства. Тому в сучасних умовах надзвичайно актуальною є проблема професiоналiзму. Адже в країнi значна кiлькiсть людей працює у полiтицi, економiцi, сферi, управлiння, науцi, у багатьох iнших галузях, i їх праця є малоефективною. “Накопичуючись, такий непрофесiоналiзм веде до надзвичайних втрат у будiвництвi державностi, економiцi, зовнiшнiй i внутрiшнiй полiтицi, промисловостi i сiльському господарствi, в управлiннi, у сферi виховання та освiти, в багатьох iнших сферах життєдiяльностi. Непрофесiоналiзм сприяє зростанню напруженостi у мiжнацiональних вiдносинах, веде до пiдвищення числа мiжособистiсних конфлiктiв, психологiчного дискомфорту у самопочуттi людей” (4, 73 -74).
Сьогодні, коли перед суспiльством постала необхiднiсть приведення до нових умов його розвитку усiєї системи народної освiти, зняття тих суперечностей, що склалися мiж наявним рiвнем функцiонування, освіти і завданнями, якi їй необхiдно вирiшувати, особливого значення набуває проблема професiоналiзму педагогiчної дiяльностi. Народна мудрiсть недаремно каже: “Що посiєш, те й пожнеш”. Щоб отримати хорошого спецiалiста у певнiй галузi, слiд пам'ятати, що лише вчитель чи викладач - справжнiй професiонал своєї справи - здатний забезпечити свого вихованця потрiбними у майбутнiй професiйнiй дiяльностi знаннями. Це пiдтверджується досвiдом ряду розвинутих країн свiту, у яких у другiй половинi нашого столiття бути здiйсненi широкомасштабнi проекти всебiчної модернiзацiї шкiльного та вузiвського навчання (передбачилось у першу чергу вдосконалення навчальних програм). Проте цi заходи не дали очiкуваного ефекту що змусило спецiалiстiв i суспiльство в цiлому визнати, що значнi змiни в галузi освiти можливi лише за умови пiдвищення професiоналiзму як шкiльних вчителiв, так i викладачiв вузiв (5, 110).
Читать подробнее

Особливості формування підприємницької культури учнів молодших класів

Все більшої актуальності в Україні набувають питання економічної підготовленості молоді до життя в суспільстві, де налагоджуються нові ринкові відносини. У зв’язку з підвищеними вимогами щодо підготовки підростаючого покоління до життя в нових ринкових умовах, в теорії і практиці педагогіки постає важлива проблема формування початкової економічної та підприємницької культури у дітей молодшого шкільного віку.
Процес формування економічної (підприємницької) культури має суб’єктивно-об’єктивний характер. Кожна людина так чи інакше оцінює себе, і в ході пошуку й оцінки виробляє власне ставлення до економічних реалій, свій погляд на існуючі економічні відносини та перспективи їх розвитку. За змістом виховання підприємницької культури є складним і багатоплановим процесом. До його визначення можна підходити з різних сторін, розглядати в різних аспектах: економічному, філософському, соціально-політичному, психологічному, педагогічному тощо. На наш погляд, надзвичайно важливо з’ясувати специфічні риси, шляхи та особливості виховання початкової підприємницької культури учнів молодших класів у сучасних умовах переходу України до ринкових відносин, визначити зміст і розробити методику такого виховання дітей молодшого шкільного віку, вивчити особливості засвоєння дітьми основ підприємницької культури.
У молодшому шкільному віці діти здатні усвідомлювати значення підприємницької культури на прикладі культури праці щодо засвоєння таких умінь, як: самостійне визначення мети праці, планування і організація трудового процесу, вміння раціонально використовувати матеріали та обладнання, враховувати фактор часу в роботі, об’єктивно оцінювати результати праці, чесно і сумлінно ставитися до своїх обов’язків. Успішне опанування дітьми цими уміннями можливе при організації цілеспрямованої систематичної роботи з боку дорослих – батьків і вчителів, а також встановлення певної послідовності та взаємозв’язку в їх формуванні.
Читать подробнее

Основні завдання педагогіки

Наукові дослідження — шлях до розв'язання проблем педагогіки
Педагогіка як наука може розвиватися лише за умови поповнення новими фактами, здобутими у процесі пошуково-дослідницької роботи, тобто здійснення наукових досліджень.
Наукове дослідження — особлива форма процесу пізнання, систематичне цілеспрямоване вивчення об'єктів, в якому використовують засоби і методи науки і яке завершується формулюванням знання про досліджуваний об'єкт.
У педагогіці використовують фундаментальні та прикладні наукові дослідження.
Фундаментальні дослідження покликані розкрити сутність педагогічних явищ, знайти глибоко приховані засади педагогічної діяльності, дати її наукове обґрунтування.
Прикладні дослідження охоплюють питання, безпосередньо пов'язані з практикою.
Фундаментальні й теоретичні дослідження в галузі педагогічних наук здійснюють науково-дослідні інститути, об'єднані в Академію педагогічних наук України, прикладні дослідження — науково-методичні центри вищої, середньої освіти Міністерства освіти і науки України.
Дослідження педагогічних явищ і процесів мають ураховувати такі їх характерні риси: а) неоднозначність їх перебігу: результати навчання, розвитку і виховання залежать від одночасного впливу багатьох чинників; б) неповторність педагогічних процесів: під час повторного дослідження педагог має справу вже з іншим "матеріалом", навіть попередні умови не вдається зберегти; в) участь у педагогічних процесах людей усіх вікових категорій (тому експерименти, що суперечать моральності й етичним нормам, забороняються); г) об'єктивні висновки у процесі дослідження можливі лише за умови багаторазових спостережень, в усередненій, узагальненій формі.
Головними критеріями ефективності науково-педагогічного дослідження є отримання нового наукового результату, збагачення теоретичних знань, які сприяють удосконаленню процесу виховання, навчання й розвитку дітей, дають змогу ефективно та якісно вирішувати конкретні навчально-виховні завдання.
Читать подробнее
Посетите прекрасный новостной сайт htc, на котором Вы узнаете актуальные новости htc и можете узнать про все модели htc. На сайте скачать apk игры на Android и лучшие приложения для Android. Мобильная платформа Ubuntu Touch OS от Canonical и свежые мобильные новости про Apple iPhone и смартфоны htc.
Назад 1 ... 38 39 40 41 42 43 44 45 46 ... 68 Вперед


Навигация


Оформление работ

  • Оформление рефератов
  • Правила оформления реферата
  • Оформление ссылок реферата

    • Интересное