*Все для студентов - скачать Рефераты, курсовые, дипломные работы » Социология » Страница 3

**

Сучасні соціологічні теорії

Праці Герберта Маркузе стоять дещо осібно в сучасній соціологічній теорії. Він, разом із Адорно, Хоркхаймером та іншими видатними вченими, належить до Франкфуртської школи соціології. Цей напрямок в неомарксизмі характеризується у першу чергу не так описовістю, як критичністю теорії.
Так, свою найвідомішу працю “Одновимірна людина”, що побачила світ 1964 року, за 4 роки до бурхливих революційних подій у західному світі 1968 року, Маркузе власне і починає із зауваження про критичність своєї теорії.
Називаючи свою концепцію критичною теорією, Маркузе датує її зародження першою половиною ХІХ століття (пов’язуючи її з теорією Маркса), і вважає, що у ХХ столітті поняття критичної теорії втратили свою опозиційність відносно суспільства.
Загалом, напрямок роботи Маркузе вписується у загальну картину праць т.зв. критичної школи неомарксизму. Так, як пише Рітцер, більшість із праць критичної школи спрямовано на критику сучасного суспільства і різних його складових (компонентів). У той час як чимало ранньої маркситської теорії було орієнтовано на економіку, критична школа перейшла на культурний рівень у світлі того, що вона вважала реаліями сучасного капіталістичного суспільства.
Головною ідеєю Маркузе, що проходить через усю книгу, є власне потреба у сучасній критичній теорії, оскільки конструктивна, дієва критика у сучасному індустріальному суспільстві неможлива, взагалі протест проти системи неможливий, оскільки система індустріального суспільства прагне всякий протест інкорпорувати і зробити його своєю складовою частину. Але, на думку Маркузе та інших представників критичної школи, сучасне індустріальне суспільство є настільки дегуманізуючим, воно до такої міри придушує людську особистість, що критична теорія просто не може не з’явитися.
Як пише Рітцер, “Незважаючи на позірну раціональність сучасного життя, критична школа бачить його переповненим ірраціональністю”.
У вступі до “Одновимірної людини” Маркузе детально розглядає проблему критичної теорії:
“Таким чином, від самого початку кожна критична теорія стикається з проблемою історичної об’єктивності – проблемою, що виникає навколо двох моментів, що передбачають ціннісні твердження:
1. твердження, що людське життя варте того, щоб його прожити, або радше, може і мусить таким стати (вартим прожиття). Це твердження лежить в основі всякого інтелектуального зусилля. Воно є a priori соціальної теорії і відмова від нього (і це абсолютно логічно) рівнозначна відмові від самої теорії;
2. твердження, що в даному суспільстві існують специфічні можливості для покращення людського життя і специфічні способи і засоби реалізації цих можливостей. Критична теорія, базуючися на емпирічних даних, показати об’єктивну значимість цих тверджень… Соціальна теорія не може бути історичною теорією, оскільки історія – це царство випадка у царстві необхідності. Тому питання стоїть так: які із різних можливих і даних способів організації й використання ресурсів обіцяють найбільшу ймовірність оптимального розвитку?”

Макс Вебер

Про Макса Вебера в колишньому СРСР було відомо дуже мало, але якщо про нього і писали радянські дослідники, то розкривали його праці лише в негативному світлі, оскільки погляди Вебера багато в чому суперечили Марксистсько-ленінській ідеології. Лише останнім часом, в тепер уже українській літературі, почали з'являтися реальні оцінки Веберівських праць, що можуть заслуговувати на нашу увагу. Теперішнє розуміння концепцій Вебера відчизняними спеціалістами практично злилося з західною точкою зору, де Макса Вебера впродовж цілого століття вважають чи не найвидатнішим сучасним дослідником природніх особливостей людини. Його твори як класичні вивчаються в середніх та вищих навчальних закладах усього світу, а ім'я його навіки зайняло належне йому місце серед класиків світової думки. Тепер реальна можливість взнати про цього дослідника з'явилась і у нас в країні, що викликало значний інтерес до веберівських праць, а особливо до його центральної праці -"Протестанська етика і дух капіталізму". Наприклад, в Національному університеті "Києво-Могилянська Академія" цей твір є обов'язковим для вивчення для студентів практично усіх факультетів, а кафедра політології пропонує його для розгляду навіть декілька разів у програмах різних дисциплін, що допомагає студентам зрозуміти цей твір з різних сторін і з різних точок зору. Але щоб взнати дійсну причину такої популярності робіт цього вченого, необхідно, насамперед, визначити пердумови їх написання і фактори, що формували думку їх творця.
Макс Вебер народився 21 квітня 1864 року в місті Ерфурті
(зараз східна Німеччина). Сім'я в якій ріс Вебер була досить забезпеченою і належала до кагорти товарно-промислової буржуазії та чиновництва, що одразу ж дало хлопцеві багато привілеїв, поставивши його на вищий щабель в соціально-класовій структурі німецького суспільства. А це, в свою чергу, сприяло тому, що Макс отримав змогу ще в юному віці посягнути ті найпередовіші здобутки світової наукової думки, які полонили тогочасне суспільство. Батько Макса приєднався до проБісмаркських націонал-лібералів і виїхав до Берліна, де став спочатку депутатом пруського парламенту, а потім -Рейхстагу. В будинку батька в Шарлоттенбурзі (пригород Берлілна) часто збирались видатні буржуазні лідери епохи Бісмарка: Беннітсен, Мікель, Капп, Хобрехт; видатні представники наукових кіл: Ділтей, Зібель, Трейчке та інші.

Економічні аспекти взаємодії суспільства і природи

Економічна ефектівність нової технології, процесу, устаткування визначалася тим, наскільки сумарні витрати на додатково вироблену продукцію (ВД) менше витрат на таку продукцію, вироблену іншими засобами (ВІ). Чим більше різниця (ВІ - ВД) >0, тим ефективнішимивважалися обрані технології, процеси, засоби.
Яскравим прикладом зловживання економічним принципом природокористування може служити наша країна. В умовах планування в колишньому СРСР централізованої командно - адміністративної системи економіка України десятиріччами формувалась без урахування об`єктивних потреб та інтересів її народу, оцінки екологічних можливостей окремих регіонів. Панував принцип мінімум витрат, максімум прибутку. Фінансування природоохоронних заходів здійснювалось по залишковому принципу. В результаті склалась одна з екологічно «найбрудніших» економік - перенасичення хімічними, металургійними, гірнорудними виробництвами із застарілими технологіями. В процесі суспільного виробництва щорічно залучається приблизно 1,5 млрд. тон природніх речовин. В розрахунку на душу населення це складає 30 т. Такі великі обсяги первинного ресурсовикористання зумовлені екстенсивним характером експлуатації природноресурсного потенціалу. Обсяг накопичених відходів добувної, енергетичної, металургійної та інших галузей промисловості досягає 15 млрд. т. і продовжує щорічно збільшуватись більш як на міл`ярд тон. Виснажуються невідновлювані мінеральносировинні ресурси, інтенсивно забруднюються грунти і водойми, все більшою кількістю шкідливих хімічних речовин насичується повітряний басейн. Надмірне нарощування галузей з високою питомою вагою водоспоживання привело до того, що всі доступні водні ресурси опинилися на межі вичерпання.
Інтенсифікація землеробства, збільшення техногенного навантаження на земельні ресурси, безконтрольне застосування засобів хімізації в умовах низької технологічної культури призводить до прискореної деградації грунтів, їх родючості.

Соціологізм" як теоретико-методологічна концепція Еміля Дюркгейма

Французьке суспільство останньої чверті минулого сторіччя переживає добу криз і потрясінь. Досить згадати хоча б такі події, як падіння прогнилого режиму Другої імперії, виникнення і придушення Паризької Комуни, поразка у Франко-пруській війні, формування Третьої республіки. Водночас цей період досить плідний в інтелектуально-культурному відношенні, доба розвитку блискучих літературних та мистецьких талантів, бурхливих політичних та наукових дискусій. Започатковану Кантом позитивістську традицію продовжують "психологісти" Р.Тард і Р.Лебон, історики культури І.Теп і Е.Ранан, історик права Фюстель де Куланж та ін. Широкої популярності набувають ідеї раціоналістичного "неокритицизму" Ренув'є і персоналістичного Е.Бутру. На зламі століть стає очевидною обмеженість методології традиційного натуралістичного позитивізму, наростає суперечність між новими фактами про суспільне життя і старими теоретичними схемами. Соціологія, як і ряд інших наук, вступає у переломну фазу свого розвитку. Тим мислителем, який виявився спроможним опрацювати грандіозний масив нових факторів і певних ідей, переплавивши їх у нову чітку і переконливу парадигмусоціології, був Еміль Дюркгейм.
Вперше я познайомився з цим науковцем на лекціях та семінарах з соціології. У процесі вивчення його праць найбільше мою увагу привернуло пояснення вченим такого явища в житті суспільства, як суїцидальна поведінка людей. Цьому досить актуальному питанню Еміль Дюркгейм присвятив цілу наукову роботу - "Самогубство". Але французький соціолог відомий не тільки як автор вищеназваної праці, в його творчій спадщині нараховується багато цікавих праць, які мають важливе значення і місце у світовій соціології. Ця людина є фундатором соціології як науки, як предмету викладання і як професії. Тому у своєму рефераті буду намагатись дослідити соціологію Е.Дюркгейма в цілому, а також дещо детальніше хочу зупинитися на його праці "Самогубство".

Михайло Грушевський та соціологія в Україні

На початку ХХ століття соціологія в Україні безперечно розвивалася під впливом розростання ідей про національне відродження українського народу. Соціологічна думка відображала перехід національно-визвольного руху від стадії культурного українофільства до стадії організованої соборної української державності. Своєрідним політичним кредом стало утворення в 1900 р. Революційної Української партії, в якій відмічалось, що “почалося пробудження України до волі та незалежності, що нація стала на новий шлях і прогресивні сили повинні очолити її, щоб досягнути ідеалу, але повинні пам’ятати, що тільки предтеча того великого, ідучого за нами”. На початку ХХ століття в Україні посилюється суспільно-політичний рух. Виникають нові політичні партії, народжуються нові прогресивні сили, які об’єднали найрізноманітніші сили суспільства.
В 20-х роках в Україні існувала певна свобода політичної думки. Представниками прогресивної інтелігенції: вчені, політичні діячі В.Винниченко, Роман Роздольський, Борис Крупницький і, звичайно, Михайло Грушевський та багато інших розробляли проблеми державності в Україні, відстоювали ідеї її соборності і суверенності.
Погляди прогресивної інтелігенції і політичних діячів відображали тогочасні політичні процеси, які відбувалися тоді в Україні, - від ліберально-демократичний до соціалістичних.
Але перш ніж говорити про роль М.Грушевського в українській соціології, слід коротко згадати хто такий Грушевський, яку роль відіграв він у громадському та науковому житті суспільства.
Народився Михайло Сергійович Грушевський 29 вересня 1866 року в м.Хелмі. Виростав на Кавказі — спочатку в Ставрополі, а потім у Владикавказі. Навчався у Тифліській гімназії, Київському університеті (історико-філологічний факультет). Працював в університеті під керівництвом Володимира Антоновича.
Активний член київської Громади, голова Наукового товариства ім. Т.Г.Шевченка у Львові, редактор «Наукових записок» цього товариства. З березня 1917 по квітень 1918 року — голова Української Центральної Ради.

Основні тенденції: сучасні, культурні ситуації України

Соціологія культури – спеціальна соціологічна теорія, яка вивчає закономірності функціонування культури в суспільстві. Сам термін культура (“cultura”) з’явився у Стародавньому Римі і означав для римлян не що інше як обробку землі, вирощування. Увійшовши в буденну людську мову, в ході частого вживання, це слово втратило свій первісний зміст і стало означати найрізноманітніші аспекти людської поведінки, а також види діяльності. Універсалізація терміну культура, тобто використання його щодо процесів розвитку і вдосконалення взагалі, розпочалось на рубежі ХVІІІ-ХІХ століть, а разом з цим розпочалась і багатоманітна і заплутана сучасна історія слова культура. В кінці ХVІІІ ст. німецьким науковцем І.Гердером (1744-1803 рр.) була зроблена інновація стосовно вивчення культури: він повів мову не про культуру, а про культури (у множині). Іншим важливим нововведенням, запропонованим дещо пізніше, стало характерне для Німеччини протиставлення культури і цивілізації.
Але повернемось до витоків соціології культури. Хоча соціологічний аналіз культури започаткували ще О.Конт, М.Вебер, Е.Дюркгейм, П.Сорокі, Самнер та ін., самостійною галуззю соціології вона стає в 60-70-і рр. ХХ ст. Значним є внесок в розвиток соціології культури К.Маннгейма, Г.Зіммеля, Еліаса, Й.Вайса, П.Бурд’є та ін. В межах марксистської соціології соціологію культури розвивали такі російські соціологи, як Л.Н,Коган, Н.І.Арнольдов, В.І.Болгов, Є.В.Соколов, В.І.Толстих, В.Б.Чурбанов, А.Л.Вахметс, Д.І.Волков, Ю.А.Лукін, Л.Г.Іонін та ін. В Україні протягом останніх декілька десятиліть активно розробляються прикладні проблеми соціології культури М.В.Гончаренко, В.П.Івановим, Є.К.Бистрицьким, Г.М.Сивоконем, Л.А.Азою, Л.В.Сохань, О.М.Семашко, Н.О.Побєдою та ін. Певного розвитку набули дослідження окремих сфер культури – соціологія літератури, соціологія театру, соціологія кіно, соціологія музики, соціологія вільного часу, соціологія художньої культури, соціологія книги і читання та ін.

Анкета

1) Ви емоційних чоловік?
Так-1.
Немає-3.
Напевно людина настрою-2.
2) Чи почуваєте ви відповідальність за свої вчинки?
Усі залежить від обставин-2.
Кожний повинний бути свідомим-1.
3) Батьки вважають вас самостійною людиною?
Іноді батьки мене переоцінюють-2.
Так-1.
Не знаю-3.
4) А ви як вважаєте?
Так-1.
Не знаю-2.
Іноді турбота про мене не перешкодить-3.

Ваші національні особливості

Просимо уважно зачитати запитання і варіанти відповідей на кожне з них. Виберіть відповідь, що відповідає Вашій думці і обведіть кружечком номер цього варіанту. Не пропускайте запитань і не радьтесь з оточуючими, головною є ваша думка.
1. Що на вашу думку повинно бути головним у виборі своєї національності людиною (помітьте лише одну ознаку):
1.1. національність батька;
1.2. національність матері;
1.3. мова у сім'ї;
1.4. власне бажання;
1.5. місце або країна проживання;
1.6. що ще (вкажіть)
2.Як ви вважаєте, чим перш за все, відрізняються представники різних націй (можна відмітити три ознаки):
2.1. рисами характеру, психологією;
2.2. особливостями поведінки;
2.3. культурними традиціями;
2.4. зовнішнім виглядом;
2.5. віруваннями;
2.6. національною мовою;
2.7. важко визначити;
2.8. суттєвої різниці немає;
2.9. чим ще (вкажіть).

Завдання Соціологія

Завдання 1.

Теоретична частина

1. Дайте визначення соціології як науки.
2. Що таке соціальний статус та соціальна роль? Як ці поняття пов’язані між собою.
3. Охарактеризуйте опитування та його види.

Практична частина

1. Виходячи із сутності кожної стадії розвитку людства, за законом О.Конта, - теологічної, філософічної та позитивної, - поміркуйте, на які століття приходиться кожна з них. Відповідь обґрунтуйте.
І-ша стадія – теологічна ___________ століття
ІІ-га стадія – філософічна __________ століття
ІІІ-тя стадія – позитивна ___________ століття.

Завдання 2.

Теоретична частина

1. Що є предметом і об’єктом вивчення соціології?
2. Охарактеризуйте основні тими сім’ї.
3. Що таке соціальний експеримент і які існують вимоги до його проведення ?

Практична частина
1. Як на вашу думку, в якій половині життя людина засвоює більше соціальних ролей та культурних норм? В першій чи другій?

Соціальні спільноти та їх природа

Введення
У вивченні соціальних явищ і процесів соціологія ґрунтується на принципах історизму. Це означає , що , по-перше, усі соціальні явища і процеси розглядаються як системи , що володіють визначеною внутрішньою структурою; по-друге, вивчається процес їхнього функціонування і розвитку ; по-третє, виявляються специфічні зміни і закономірності переходу їх з одного якісного стану в інше . Найбільш загальною і складною соціальною системою є суспільство , а її елементами -люди , соціальна діяльність яких обумовлюється визначеним соціальним статусом , що вони займають , соціальними функціями (ролями) , що вони виконують , соціальними нормами і цінностями , прийнятими в даній системі , а також індивідуальними якостями (соціальні якості особистості , мотиви , ціннісні орієнтації , інтереси і т.д.).
Соціальна система може бути представлена в трьох аспектах . Перший аспект - як безліч індивідів , в основі взаємодії яких лежать ті чи інші загальні обставини ( місто , село, трудовий колектив і т.д. ) ; другий - як ієрархія соціальних позицій ( статусів ), що займають особистості , включені в діяльність даної системи , і соціальних функцій (ролей) , що вони виконують на основі даних соціальних позицій ; третій - як сукупність норм і цінностей, що визначають характер і зміст поводження елементів даної системи . Перший аспект зв'язаний з поняттям соціальної спільності , другий - з поняттям соціальної організації і третій - з поняттям культури. Соціальна система, таким чином, виступає як органічна єдність трьох сторін - соціальної спільності , соціальної організації і культури.

Особливості соціальних спільнот

Характерною рисою соціальної спільності ( місто, село, трудовий колектив , родина і т.д. ) є те, що соціальні системи складаються саме на її базі . Соціальна спільність являє собою сукупність людей , що характеризують умови їхньої життєдіяльності ( економічний , соціально-статусне , рівень професійної підготовки й утворення , інтереси і потреби і т.д. ) , загальні для даної групи взаємодіючих індивідів ( нації класи, соціально-професійні групи , трудові колективи і т.п. ); приналежність до історично сформованих територіальних утворень ( місто, село, регіон) , приналежність досліджуваної групи взаємодіючих індивідів до тих чи інших соціальних інститутів( родина, утворення, наука, політика, релігія, і т.д. ) .
Посетите прекрасный новостной сайт htc, на котором Вы узнаете актуальные новости htc и можете узнать про все модели htc. На сайте скачать apk игры на Android и лучшие приложения для Android. Мобильная платформа Ubuntu Touch OS от Canonical и свежые мобильные новости про Apple iPhone и смартфоны htc.
Назад 1 2 3 4 5 6 7 Вперед

Популярные работы

Рефераты







Курсовые







Дипломные








Навигация


Оформление работ

  • Оформление рефератов
  • Правила оформления реферата
  • Оформление ссылок реферата

  • Интересное