Текст: Сорок днів тривав показовий судовий процес у приміщенні Харківського оперного театру. Проте ні прокурором, ні громадським обвинувачам, ні підставним свідкам не вдалося довести жодного протизаконного діяння підсудних. Мова велася про їхню світоглядну опозицію більшовизму, а зовсім не про практичну підривну діяльність проти існуючого ладу. Все ж Верховний Суд УРСР 19 квітня 1930 року визначив підсудним різні строки покарання за приналежність до СВУ.
І хоча жодного смертного вироку не було винесено, судовий процес виявився обагреним кров”ю. Заарештований у цій фальсифікованій справі поет Аркадій Казка не витримав упередженого слідства, і, доведений до відчаю сатанинською наругою над людяністю, повісився в одиночній камері одеської тюрми 23 листопада 1929 року. В історію української радянської літератури він увійшов першим з тієї скорботної шеренги, яку півстоліття регулярно поповнювали лицарі німого протесту проти людиноненависницької суспільної системи, починаючи від Миколи Хвильового і кінчаючи Григором Тютюнником і Віктором Близнецем.
Через деякий час анонімні “сценаристи” почали спішно завершувати новий судовий процес над міфічним “Українським національним центром” (УНЦ). За їхнім замислом це мала бути антирадянська терористична організація, яка об”єднувала уцілілі рештки колишніх партій українських есерів, соціал-демократів, поступовців, а також членів КПЗУ, які емігрували на Велику Україну. А очолили цю “антинародну зграю бандитів” специ ДПУ “довірили” не комусь іншому, як колишньому Голові УР, престарілому академіку Михайлові Сергійовичу Грушевському.
Звичайно, першу скрипку в тому судовому процесі мало зіграти розтерзання так званої “Харківської центральної групи”. До неї було включено 26 осіб в основному з нібито підпорядкованої УНЦ “Української військової організації” (УВО). До когорти “героїв” майбутнього судового процесу включені академіки Яв орський, Рудницький, Юринець, професор Волобуєв, секретар Верховного Суду республіки Рудзинський, помічник секретаря ЦК КП(б)У Любченко-Олійник, помічник наркомоса УРСР Скринник-Естернюк, художній керівник театру “Березіль” Лесь Курбас, режисер Харківської опери Каргальський, артист Паторжинський, художник Петрицький, письменники Бобринський, Досвітній, Ірган, Хвильовий, Яловий, Яновський та інші.
Щоправда не всі із названих “обранців” опинилися за гратами. На другий день після арешту Михайла Ялового 13 травня 1933 року, застрелився Микола Хвильовий. Передчуваючи смертельну небезпеку, завіявся на деякий час у творче відрядження Олесь Досвітній, невідомо куди зник із Харкова Ю.Яновський. Нажаль, на їхня місця негайно були знайдені інші кандидати.
Тип файла:
Язык файла:
Скачать реферат: Письменники України - жертви сталінських репресій бесплатно
Рефераты, История, Історія України, На українській мові