Головною метою педагогіки як науки про навчання була і є підготовка кадрів для здійснення всіх технологічних операцій на будь-якій ділянці функціонування суспільства як соціальної, так і виробничої структури.
До теперішнього часу педагогіка ішла за потребами суспільства, задовольняючи їх часом із значним запізненням. Адже кожна нова потреба була для суспільства найчастіше несподіваною: хто може сказати, які спеціальності потрібні будуть завтра?
Темп сучасного науково-технічного прогресу ставить перед системою освіти принципово нове завдання: сформувати особистість, що ефективно реагує на постійні зміни.
Процес активізації навчання вимагає певної спільної діяльності викладача і студента, застосування різноманітних засобів, форм, системи дій, прийомів, спрямованих на розв’язання навчальних завдань. Останнім часом все більше уваги звертається приділяється застосуванню в навчанні передових інформаційних технологій, методів імітаційного моделювання, педагогічної взаємодії тощо.
В системі активізації навчання лекційний метод займає провідне місце, бо лекція – основна форма проведення навчальних занять у навчальному закладі, призначених для засвоєння теоретичного матеріалу.
Основні закономірності процесу виховання
Організований виховний процес має свої закономірності.
Закономірності виховання — стійкі, повторювані, об'єктивно існуючі істотні зв'язки у ньому, реалізація яких сприяє забезпеченню ефектив¬ності розвитку особистості школяра.
У виховному процесі виявляються такі закономірності. Виховання органічно пов'язане із суспільними потребами й умовами виховання. Значні зміни в житті народу зумовлюють і зміни у виховній системі. Розбудова незалежної держави Україна потребує формування в підростаючого покоління національної свідомості, любові до своєї Вітчизни, до рідної, мови, до свого народу, його традицій, історії та культури.
Отже, починаючи з організаційного етапу, вчителеві необхідно формувати ціннісні орієнтації учнів на використання всіх можливостей у самовдосконаленні та соціально-психологічні установки (готовність) до їх реалізації в умовному та реальному процесі життєдіяльності. В основу цієї роботи покладається актуалізація знань про духовні, моральні та матеріальні цінності людства і свого народу, що сприяє самовдосконаленню і є визначальною умовою поліпшення особистого та соціального буття. В такому разі не досить нагадувати дітям, який буде урок зараз і що відбуватиметься на ньому. Важливіше, аби учні самі визначили, що вони вже досягли на даний момент і які почуття у них викликає цей рівень, чи задоволені вони собою і чи мають зупинятися на досягнутому. Отже основною педагогічною метою цього етапу є емоційне стимулювання позитивних почуттів дітей, які їм дадуть змогу зафіксувати у свідомості відповідні можливості навчальної діяльності, її цінність для подальшого самовдосконалення та готовність використовувати все можливе в цьому плані, що буде запропоноване вчителем під час вивчення цієї дисципліни. Як показує шкільна практика, сьогодні запізно орієнтуватися на вікові обмеження молодших школярів.
Впервые ЭВМ применялись для проведения расчетов в ядерной физике, т. е. машины использовались как мощные программные вычислители . Практика показала, с одной стороны, их высокую эффективность и, с другой — потенциальные возможности для решения других задач. Так постепенно ЭВМ осуществили «экспансию» в области ракетной техники (траектории ракет и спутников), метеорологии (прогнозы погоды), в техническом проектировании (выбор оптимальных решений, моделирование технических устройств), управлении (станками, транспортными средствами, технологическими процессами), научных исследованиях (автоматизация экспериментов, сбор и отработка информации, моделирование сложных систем и динамических процессов), в информационном обслуживании (хранение, поиск и выдача информации) и др. Сфера их применения постоянно расширяется.
Как помочь ребенку изучить такой сложный предмет, как математика? Такой вопрос задают себе, наверное, многие учителя и родители. Традиционные методы преподавания школьной математики установились давно, и один из них - алгоритмический, заключающийся в том, чтобы решить как можно больше задач в каждом разделе. Причем последние разбиты на несколько этапов, которые проходят последовательно.
Одной из острых проблем современной дидактики является проблема классификации методов обучения. В настоящее время нет единой точки зрения по этому вопросу. В связи с тем, что разные авторы в основу подразделения методов обучения на группы и подгруппы кладут разные признаки, существует ряд классификаций.
Наиболее ранней классификацией является деление методов обучения на методы работы учителя (рассказ, объяснение, беседа) и методы работы учащихся (упражнения, самостоятельная работа).
Распространенной является классификация методов обучения по источнику получения знаний. В соответствии с таким подходом выделяют:
а) словесные методы (источником знания является устное или печатное слово);
б) наглядные методы (источником знаний являются наблюдаемые предметы, явления, наглядные пособия);
в) практические методы (учащиеся получают знания и вырабатывают умения, выполняя практические действия).
Более подробно остановимся на этой классификации.
Персональний комп'ютер - універсальний повчальний засіб, який може бути з успіхом використаний на самих різних за змістом і організації учбових і внеучебных заняттях. При цьому він вписується в рамки традиційного навчання з широким використовуванням всього арсеналу засобів навчання. ПК може сприяти активному включенню вчиться в учбовий процес, підтримувати інтерес, сприяти розумінню і запам'ятовуванню учбового матеріалу.
Мова програмування повинна бути зручною для опису умови і аналізу задачі, планування її рішення, включаючи складання програми, щоб рішення задач за допомогою комп'ютера, з одного боку, сприяло розвитку мислення, а з іншою - не викликало додаткових труднощів. Мова повинна бути зручний для спілкування людини з комп'ютером.
Якщо комп'ютер використовується тільки як засіб учбової діяльності, то його функції мало чим відрізняються від тих, які він виконує в рамках інших видів діяльності. Можливості застосування значні: від довідкової системи до засобу моделювання деяких ситуацій.
Виконання функції навчання - найістотніша характеристика застосування комп'ютера в навчанні.
Останніми роками курс викладання комп'ютерної технології вийшов на якісно новий етап свого розвитку. Більш-менш уніфікувався набір обчислювальної техніки. Найголовніше те, що змінився погляд на те, що розумілося під комп'ютерною письменністю. Десять років тому, на початку упровадження інформатики в різні учбові заклади, під комп'ютерною письменністю розумілося уміння програмувати. Зараз вже практично всіма усвідомлено, що комп'ютерні технології не повинні використовуватися тільки для програмування. Велика частина користувачів сучасних персональних комп'ютерів (ПК) не програмує і не потребує цьому. Сьогодні створені обширні програмні засоби комп'ютерних інформаційних технологій (КІТ), що дозволяють працювати з ЕОМ непрограмуючому користувачу. Тому мінімальним рівнем комп'ютерної письменності є оволодіння засобами комп'ютерних інформаційних технологій.
“Особа Мазепи ще чекає безсторонньої історії, яка б змалювала його не під впливом погляду вибаченого в першій половині XVIII ст.” – писав 1860 року М. Костомаров. Минуло 140 років, але Мазепа залишається найбільш загадковою і неоднозначною особою в українській історіографіі.
У праці “Іван Мазепа” В. Шевчук зазначив, що в історичній літературі існує три погляди на гетьмана Мазепу: патріотичний, антипатріотичний та псевдооб’єктивний (С.5). Традиційно у російській та радянській історіографії діяльність гетьмана змальовувалася у найчорніших барвах, а “мазепинець” слугувало синонімом зрадника і ворога до появи “петлюровця” і “бандеровця”. Костомаров, хоча й писав, що “Він [Мазепа] хотів незалежності й свободи своєї батьківщини…”, але у своїй монографії розтрощив “Мазепу і мазепінців" На противагу російській, в українській історіографії Мазепу було реабілітовано і навіть у деяких працях створено образ національного героя – борця за Незалежність України, видатного діяча, який найвищою метою ставив добробут населення України, але відповідь на питання хто він, герой чи зрадник залишається відкритим. Між тим Мазепа є найбільш значущою після Богдана Хмельницького особою в історії України у Нову добу. Цей реферат є ще однією спробою оцінити події кінця XVII – початку XVIII сторічь і дати відповідь на питання, якими ж були мотиви і наслідки діяльності Івана Степановича Мазепи.
Патон Борис Євгенович (1918 р. н.) - вчений у галузі електрозварювання, металургії і технології металів; Президент АН України (з 1962). Народився в Києві в родині відомого інженера-мостобудівника, професора Київського політехнічного інституту Є.О.Патона. Закінчив Київський політехнічний інститут (1941 р.). З 1942 р. працює в Інституті електрозварювання АН України: з 1944 р. — завідуючий відділом, з 1950 р. — заступник директора, з 1963 р. — директор.
