NALENCHРеферати Курсові Дипломні українською

Тестові запитання з муз.викладання
1. Основні категорії поведінки:
1. Освіта, навчання, виховання.
2. Освіта, виховання, самоосвіта,
3. Освіта, самоосвіта, навчання, виховання, самовиховання.
4. Урок, дидактика, навчання, освіта.
2. Виберіть тип нервової системи, який відповідає сангвінічному темпераменту:
1. Сильний, врівноважений, рухливий;
2. Сильний, врівноважений, інертний;
3. Сильний, неврівноважений, рухливий;
3. Ви прийшли в 5-й клас, де учні не мають належних знань з нот¬ної грамоти. З чого ви почнете перші уроки:
1. Опитування;
2. Із вияснення причин такого стану;
3. Проведете контрольні заміри для виявлення рівня знань;
4. Зацікавите учнів даним видом роботи.
4. Яке з нижче перерахованих завдань музичного виховання в д/с є пріорітетний:
1. Виховувати любов до музики;
2. Розвивати в дітей музичні здібності;
3. Прищеплювати навички з різних видів музичної діяльності;

Композитор О .І. Білаш писав музику до кінофільму “Сон”.
Режисер фільму Володимир Денисенко запропонував у сцену, де завезені далеко від України кріпаки сидять і сумують у панській “людській”, ввести пісню.
Написати слова попросили Дмитра Павличка. Через 10-15 хв. Він показав товаришам перший куплет:
З далекого краю
Лелеки летіли
Та в одного лелеченьки
Крилонька зомліли.
Пісня “Лелеченьки” була написана швидко, вона стає популярною не тільки у нас на Батьківщині, а й за її межами.
Хоровий жанр – хор а капела.

Олександр Іванович Білаш.
Народився композитор у співучій сім‘ї в березні 1931 року в Градизьку на Полтавщині. Мати – Євдокія Андріївна – вважалася першою співачкою на сільських сходинах, батько – Іван Опанасович – грав на балалайці, гітарі.
Провчившись рік у Київській музичній школі для дорослих, Олександр поїхав у Житомир, де поступив на другий курс музичного училища імені В.С. Костенко. Там, у Житомирському музичному училищі, написав свою першу пісню.
У 1951 році Білаш успішно склав іспити до Київської консерваторії ім.. П. І. Чайковського на композиторський факультет.
Дипломна робота композитора – симфонічна поема “Павло Корчагін” – перша серйозна праця молодого композитора, крок у світ великої музики, куди Олександр увійшов швидко і рішуче.

Вся життєдiяльнiсть людини протiкає в певних часових вiдрiзках: минулому, теперiшньому, майбутньому.
Досвiд свiдчить про те, що духовнiсть як певний спосiб iснування людини передбачає орiєнтацiю на широкий спектр цiнностей, якi є динамiчними, i вони по-різному асоцiюються з цими часовими модальностями.
Цiнностi - це iдеї, переконання, iдеали, що характернi для певних соцiальних спiльнот.
Особливий науковий iнтерес становлять цiнностi, що пов'язанi з часовими параметрами - минулим, теперiшнiм, майбутнiм - у такої соцiальної спiльноти як студенти. Плюралізм цiнностей важливий в демократичному суспільстві.
Виходячи з важливостi категорiї часу в життi i дiяльностi людини, ми поставили перед собою завдання - дослiдити, якими цiнностями оперує студентська молодь у визначеннi свого минулого, теперiшнього i майбутнього. Нами була використана методика "Цiннiсного спектру", яка включає в себе вiсі сiмнадцять цiнностей, таких як добро, iстина, справедливiсть, унiкальнiсть, цiлiснiсть i iн., тобто ми прагнули виявити, яким студенти бачать своє життя у минулому, теперiшньому i майбутньому. ом дослiдження були студенти першого i другого курсів факультету iноземних мов (всього 116 чоловiк).
Об'єктом нашого дослiдження був психологiчний час, пiд яким ми розуміємо вiдображення в психiцi людини системи часових вiдношень мiж подiями її життєвого шляху. При цьому нами було враховано, що вiн включає в себе такi структурні компоненти:
- оцінку одночасностi, послiдовностi, тривалостi, швидкостi протiкання рiзних подiй життя, їх приналежності до теперiшнього, вiддаленостi в минуле i майбутнє;
- переживання спресованостi i видовженостi, перервностi i неперервностi, обмеженостi i безмежностi часу;
- усвiдомлення віку, вiкових етапiв (дитинства, молодостi, зрiлостi, старостi);
- уявлення про можливу тривалiсть життя, про смерть i безсмертя, про iсторичний зв'язок власного життя з життям попереднiх i наступних поколiнь сiм'ї, суспiльства, людства в цілому.

Конспект уроку.

Тема: Створення ескізу композиції на основі писанкових елементів (Батік).

Мета: Розвивати у дітей логічне мислення та уяву, пробуджувати любов до прекрасного.
Виховувати естетичне ставлення до навколишнього, а також і творчі здібності. Ознайомити із видами ДУМ, батіком.
Сприяти активності на уроці. Збагатити їхні знання про культуру, народні звичаї і традиції.

Обладнання: папір, олівець, акварель, пензлик, баночка для води.

Матеріали: малюнки-зразки, фотографії.

Тип уроку: комбінований.

Методи і прийоми: розповідь, бесіда, пояснення, аналіз.

ХІД УРОКУ

І.Організаційна частина.
- Добрий день діти, сідайте і приготуйте все необхідне до уроку.

ІІ. Подача нового матеріалу.

1.Вступна бесіда.
- Отже, перш ніж ми приступимо до сьогоднішнього уроку нам слід повторити попереднє. А на попередньому уроці я вас ознайомила із таким видом декоративно-ужиткового мистецтва як "батік". Дещо згадаємо.
Вибійка, розпис (вибивання, набійка, мальованка) - це тканини з візерунками. З давніх часів відомо кілька видів техніки нанесення рисунка на тканину. Це, так званий, сухий розпис, холодний і гарячий батик. Ці техніки мають як спільні, так і відмінні риси. Для розпису необхідна дерев'яна рама, на яку натягують тканину, посудини для барвників, резерв (для холодного батику), віск (для гарячого батику); спеціальний інструмент - тьянтинг??. Як правило для розпису використовують бавовняні або шовкові натуральні тканини.

§1
Факультет Права і Суспільних Наук Українського Вільного Університету в Празі має на меті дати своїм слухачам теоретичне знання в области права й суспільних наук та підготовити їх до наукової і практичної діяльності на полі правового і суспільного життя в зв’язку з історією та потребами українського народу.
Факультет складається наразі з двох відділів: а) Правничого і б) Суспільних Наук.
По закінченню пройдених наук Український Вільний Університет у Празі видає дипломи на основі абсользування шести семестрів студій та складання дипломних іспитів.
Титули доктора прав (Dr. jur.) або доктора економії (Dr. r. pol.) У.В.У. уділює кандидатам, які закінчили студії і склали іспити на відповідних віддалах факультету та на підставі предложеної і схваленої дисертації, складення усного ригорозу, з додержанням правил промоції.
§2.
Студійний час на Факультеті складається не менше як із шести семестрів.
На першу студійну добу повинно припадати не менше трьох семестрів та 61 викладових годин – для правників і 68 викладових годин для економістів.
На другу студійну добу припадає також не менше трьох семестрів та 62 викладові години для правників і 79 годин для економічнів.
Семінарські студії і практичні вправи зараховуються до числа обов’язкових годин.
Семестри лише тоді зараховуються до студійної доби, коли слухач мав у дотичному семестрі на виклади зазначене в семестровому пляні (§3) число обов’язкових годин і відбув вправи та кольок вії.
Після прослухання обов’язкових викладів і виконання вправ, слухачі факультету складають у професорів відповідного фаху семестрові іспити і одержують про те від них іспитове свідоцтво. Іспити ці складаються протягом наступного шкільного року.
§3.

Здатність до творчого мислення ознака людини обдарованої і талановитої, здібної створити щось власне, щось нове, побачити те, що не побачив ніхто інший. Але ж чи багато серед нас людей насправді талановитих? Як стверджують дослідники, лише 2% людей надзвичайно й 15-20% людей помірно талановиті від народження, завдяки спадковості. А талант, як відомо, є основою творчого мислення. Проте, на думку С.Т.Шацького, зачатки творчої сили є майже в усіх…, потрібно лише створити сприятливі умови для їхнього розіитку.
Мислення – це опосередковане та узагальнене сприйняття людиною предметів та явищ об’єктивної дійсності в іхніх істотних властивостях, зв’язках та відносинах. Мислення починає свій розвиток в процесі взаємодії дитини з усім, що її оточує. Розвиток мислення створює внутрішні умови для засвоєння знань та навичок, виховання розумових та творчииих здібностей. Деякі дослідники навіть доводять, що не можна розмежовувати поняття мислення й мислення творче. Бо сам процес мислення однієї людини настільки своєрідний загадковий, відмінний від мислення іншої людини, що завжди є актом творчим, не зважаючи на його результати та наслідки. Інші спеціалісти в цій галузі вважають, що обов’язковими ознаками творчого мислення є оригінальні виснови, настандартні відповіді, швидкість та доцільність дій, здатність висунути нові ідеї та гіпотези, здатність до спілкування, усвідомлення свого мислення, ефективність використання колишнього досвіду, критичне ставлення, самостійність мислення, стійкість та глибина знань, вміння абстрагуватися та встановлювати нові зв’язки та співвідношення між об’єктами. Здатність до творчого мислення формується та розвивається протягом усього життя людини, але найефективніше та найбурхливіше проходить цей розвиток у дитячому віці. При цьому визначну роль може відігравати школа (як ще 200 років тому писав Дантон “Після хліба для людей найголовніше – школа”). Саме в школі формується особистість, мала дитина перетворюється на самостійну та дорослу людину, якій потрібно знайти себе, визначити своє місце в світі, що неможливо без творчого мислення.

За визначенням, яке дають педагогічний словник та енциклопедія, мислення – це опосередковане та узагальнене пізнання людиною предметів і явищ об”єктивної дійсності в їх суттєвих зв”язках і відносинах. Беручи свій початок в чуттєвому пізнанні мислення виходить за його межі, дозволяючи людині пізнавати те, що не може бути безпосередньо сприйнято органами почуттів і представлено. Мислення активізується в тих випадках, коли у людини виникають питання, на які не можна отримати відповідь шляхом сприйняття тих чи інших об”єктів, відтворення того, що вже відомо про них. Мислення виникає в процесі взаємодії людини з навколишнім світом. Думаючи, суб”єкт оперує наявними у нього знаннями, відкриває невідоме в відомому і таким шляхом приходить до нових знань. Об”єкт мислення, існуючи реально поза людиною, виступає для нього як продукт його мислення. Генетично найранішою формою мислення є наочно-дійове мислення, перші прояви якого у дитини можна спостерігати в кінці 1-го на поч. 2-го року життя. За наочно-дійовим мисленням слідує наочно-образне мислення. В младшому шкільному віці розвивається конкретно-понятійне мислення. У дитини розумові операції ще пов”язані з конкретним матеріалом, недостатньо узагальнені, утворені поняття носять конкретний характер. Для дітей середнього і старшого шкільного віку характерне абстрактно-понятійне мислення. Розумові операції узагальнююються, формалізуються, завдяки чому розширюється діапазон їх перенесення і застосування в різних нових ситуаціях. Формуються такі якості мислення як критичність, самостійність, доказовість.
З загальним поняттям мислення нерозривно пов”язано поняття творчого мислення. Творчість – це найвища форма активності і самостійної діяльності людини. Виділяється ряд сторін творчого процесу: постановка питання, що потребує творчої відповіді, мобілізація необхідних знань для постановки попередньої гіпотези, оформлення сформованих думок у вигляді логічних, образних, математичних, графічних, предметних структур. Найвирішальну роль в творчому процесі займає мислення суб”єкта, що поєднує як логічне мислення, так і уяву. Проблема формування у дітей творчого мислення посідає велике місце в педагогічній діяльності. Передовий вчитель, розвиваючи творчі можливості учня, в пошуках найбільш адекватних методів навчання і виховання сам стає творцем і новатором.

Головну увагу в музичному вихованні народу треба звертати не на музично-технічні вправи, а на те, щоб вихованці навчилися правильно й повно сприймати музику, її слухати, нею годуватися.
Г.Ріттер.
Державна національна програма "Освіта" ("Україна XXI століття") наголошує на тому, що педагогічні працівники мають стати основною рушійною силою відродження та створення якісно нової національної освіти. А успадкування духовних надбань українського народу є однією з головних цілей національного виховання - складової частини системи освіти.
В умовах нинішньої сучасної української школи особливої уваги набувають педагогічні ідеї В.О.Сухомлинського, який у розвитку здібностей учнів першочергову роль відводив учителю, який зазначав, що переоцінити роль особистості вчителя, його духовного обличчя в пробудженні і розвитку творчих здібностей, нахилів, талантів учня надзвичайно важко [1.105].
Важливим джерелом для розбудови системи освіти є теоретичні надбання та досвід представників минулого, тому їхнє вивчення в сучасних умовах стало надзвичайно актуальним. Так складається, що кожному періоду відповідають властиві тільки йому основні ідеї, морально-етичні, культурні цінності, які впливають на організацію життя як окремої людини, так і цілих народів.
Дослідник історії національної педагогіки Степан Бабишин, аналізуючи Галицько-волинський літопис, в якому містяться важливі відомості з філософії, літератури, астрономії, географії, етики, всесвітньої історії, музики вважає, що в XXII-XXIII ст. в Галицькій Русі працювала вища школа, в якій готували кадри князівської адміністрації та вищого духівництва.

З давніх-давен в Україні будь-які зібрання дітей супроводжувалися ігровою діяльністю. Змагалися у стрільбі з луків, метанні сніжок, катанні на санчатах, лижах, ковзана. Народна виховна мудрість емпірично передбачала розв’язання важливих технологічних завдань формування особистості дитини. Зокрема засобами народної гри виводили маленьку людину з її реального побутового повсякденного життя, запобігали складання стереотипів сумніву й недовіри до своїх сил. Через гру дитині надавалася змога заявити оточенню про свій позитивний потенціал. Саме у грі моделі ????????? вправи активізували рухливість, розвивали процеси мислення, викликали в неї позитивні емоції.
З переходом із умов гри до умов навчальної діяльності настає в житті дитини переломний момент. Нове становище дитини в суспільстві визначається тим, що вона просто йде з дитячого садка до школи, а тим, що навчання для неї стане віднині обов’язковим.
За результат свого навчання дитина нестиме відповідальність перед вчителем, школою й своєю сім’єю. Тепер дитина мусить дотримуватись однакових для всіх школярів правил. І тут на допомогу учням і вчителям знову приходить гра. У сучасних – це не ??????????? ігри, не стихійно засвоєний від старших поколінь розваги за правилами. Сьогодні гра контролюється системою суспільного виховання. У грі при цьому існує суб’єктивна свобода для дитини. Тут діти мають змогу самостійно (без допомоги дорослих) розподіляти ролі, контролювати один одно, стежити за точністю виконання того чи іншого завдання. Тут дитина виконує роль, яку взяла на себе, враховуючи свій досвід. Гра стає сьогодні школою соціальних відносин для кожної дитини. Під час гри дитина ознайомлюється з великим діапазоном людських почуттів й взаємостосунків, вчиться розрізняти добро і зло. Завдяки грі у дитини формується здатність виявляти свої особливості, визначати, як вони сприймаються іншими, й з’являється потреба будувати свою поведінку з урахуванням можливої реакції інших.
Формування учня самостійною, ініціативною, вдумливою особистістю, буде успішним, якщо вчитель потурбується про це з першого проведеного уроку. Одним з найперспективніших шляхів виховання активних учнів, озброєння їх необхідними вміннями і навичками є впровадження активних форм і методів навчання, серед яких провідне місце займають навчальні ігри.

В основі сучасних досліджень пізнавального інтересу лежать праці Л.С.Виготського, С.Л.Рубінштейна, А.О.Смірнова, Б.М.Теплова, В.Н.Мясіщева, Л.В.Занкова, Д.Н.Узнадзе, Г.С.Щукіної та інших відомих психологів. Поняття інтересу трактується по-різному, інтерес виступає як вибіркова спрямованість особистості на ту чи іншу діяльність, як прояв емоційної та мислительної активності, як своєрідний сплав емоційно-вольових та інтелектуальних процесів, як структура, що складається з домінуючих потреб, як ставлення людини до світу. Таким чином, психологічне поняття “інтерес” характеризується багатогранністю свого змісту, форм прояву та ролі для становлення і життєдіяльності особистості.
Єдиним для всіх авторів у розумінні інтересу є поняття вибірковості, яке відображає сутність цього, у багатьох відношеннях загадкового і досі до кінця не вивченого явища. Через інтерес поновлюється зв’язок суб’єкта з об’єктивним світом. Та предметом інтересу для людини буває далеко не все, а лише те, що має для неї необхідність, значимість, цінність і привабливість. Чому людей, що живуть в одному й тому ж соціально-культурному економічному та побутовому середовищі, цікавлять різні об’єкти навколишнього світу? Чому діти, що виховуються в одній сім’ї або вчаться в одному класі, залюбки наслідують або відкидають досвід старших? Чому однакові педагогічні умови спонукають до різних висновків, дій, післядій і бажань? Відповісти на ці запитання науці вдалося поки що частково, головним чином на основі експериментальних спостережень, статистичного аналізу, вивчення психічних процесів та узагальнення тенденцій розвитку людського суспільства в цілому та окремих вікових груп дітей і дорослих.
Не вдаючись до аналізу визначення інтересу, дозволимо припустити, що саме він дає людині шанс залишитись неповторною індивідуальністю, йти своїм шляхом у житті, творчо самостверджуватись, ініціативно працювати. Через пізнання предмета інтересу зрештою відбувається розвиток особистості. А інтереси, що об’єднують людей, являють собою основу свідомого розвитку суспільства та збільшують ефективність управління соціальними процесами.
В.Н.Мясіщев відзначає, що інтерес - це активне пізнавальне ставлення людини до світу.