Текст: Крім лісопильних, німці відкривали і лісопереробні заводи різного профілю. Зокрема, їм належало кілька паркетних фабрик. Використовуючи залишки дубових колод з лісопильних заводів, на цих підприємствах виготовляли досить високоякісний паркет, як по чистоті виготовлення, так і по красі дерева. Ці фабрики були непогано обладнані, що й забезпечувало високу якість продукції. Продавався паркет переважно за межі губернії через відсутність на нього попиту в губернії [15, 16]. У 1882 р. поблизу міста Здолбунова бароном Л. Кронебергом була заснована фабрика дубового масивного паркету “Тайкури”. Виготовлялося тут масивного дубового паркету 30 тис. кв. метрів у рік. Річний прибуток наближався до 70 тис. руб. На фабриці працювало 24 робітники і парова машина потужністю 24 кінські сили [6, 245]. Біля с. Лози Кременецького повіту у 1893 р. була заснована механічна паркетна фабрика Франца Аутергофа. На ній працювало 56 робітників і парова машина потужністю 50 кінських сил. Річний прибуток складав близько 100 тис. руб. [6, 245]. У містечку Радзивілові німцю належала меблева фабрика, на якій виготовляли модні в ті часи так звані віденські гнуті меблі. Річний її оборот складав 2 тис. руб. [2, 229].
Досить активно були зайняті німці ще в одній галузі волинської промисловості – паперовій. З 1886 р. у с. Рудня Почаївська Ровенського повіту діяла паперова фабрика прусського підданого Г.Фукнера. У 1892 р. у процесі виробництва тут було використано 10 тис. пудів деревної маси, 6 тис. пудів ганчір’я, 4 тис. пудів целюлози та 500 куб. сажнів дров. Було виготовлено 20 тис. пудів обгорткового паперу вартістю 40 тис. руб. [7, 151].
Потрібно зазначити, що обгортковий папір, відомий під назвою “сахарная бумага”, потребували місцеві цукрові заводи, де він використовувався для упаковування цукру. Ціна його була 3 руб. за пуд ваги. Газетний та папір для письма, що мав високу якість, у губернії майже не виготовлявся. Зрідка на паперових заводах Волині робили папіросні гільзи [7, 121]. Згаданий вище Г.Фукнер орендував також целюлозний завод у землевласника Радзиминського в с. Миньківці Дубенського повіту, на якому в 1892 р. було виготовлено 10 тис. пудів деревної маси, вартістю 8 тис. руб. [7, 151]. На початку XX ст. у Ровенському повіті він відкрив ще одну паперову фабрику в с. Верба. На ній працювало 8 робітників, і продуктивність заводу була 8 тис. руб. на рік. А на заводі в Рудні Почаївській на цей час уже працювало 40 робітників, а продуктивність його зросла до 50 тис. руб. у рік [1, 294]. У Житомирському повіті завод обгорткового паперу теж належав німцю Герману [13, 100].
Тип файла:
Язык файла:
Скачать реферат: Вклад німецьких колоністів у розвиток сільської промисловості Волинської губернії бесплатно
Рефераты, История, Історія України, На українській мові