NALENCHРеферати Курсові Дипломні українською

Текст:
Безумовно, що небагатьом колоністам було під силу відкрити власне виробництво. Переважна більшість із них, зайнятих у промисловості, працювала простими робітниками. Багато хто із колоністів мусив іти на підприємства через закінчення термінів оренди землі. З одного боку, вони були ще землеробами, а з другого, – уже робітниками. Тобто частина німців-колоністів під впливом вищезгаданої причини становила своєрідну перехідну форму від колоністів-землеробів до колоністів-робітників. Але вони все одно тягнулися до землі. Тому на окремих фабриках і заводах сім’ям колишніх колоністів давали не тільки будинок, але й при ньому двір і город, щоб вести невелике присадибне господарство: тримати корову, свиню, гусей, курей і т. д. Річний бюджет такої сім’ї із 5 осіб при трьох працюючих дорівнював 300 руб. [15, 60].
Це були невисокі заробітки, зважаючи, що робота на промислових підприємствах була дуже важкою, “каторжною”, як відзначали сучасники. Не кращі були й умови проживання [15, 58, 60, 64].
Джерела засвідчують, що на промислових підприємствах, розташованих у сільській місцевості, німці подекуди займалися також адміністративною роботою, виконуючи функції контролерів, посильних, рахівників-економістів, прикажчиків, писарів і т. п. Крім цього, тут вони нерідко займали посади, які вимагали певних технічних знань: майстрів, машиністів, наладчиків, механіків, хоча й доводилося працювати на невеликих сільських фабриках і заводах робітниками, кочегарами, сторожами, а то й чорноробами [8, 1-125].
Нарешті, потрібно відзначити, що в передвоєнні роки в середовищі волинських німців став поширюватися кооперативний рух. Яскравим прикладом цього явища було утворення товариства споживачів у кол. Стара Буда Новоград-Волинського повіту. З боку влади це викликало невдоволення. Сам генерал-губернатор, отримавши проект статуту товариства, у доповідній записці у вищестоящі інстанції писав: “... учредителями его состоят исключительно лица немецкой национальности, и, в случае утверждения, будут преследовать исключительно национальные цели, ведущие к национальной розни и обособленности” [10, 59]. Це була відверто антинімецька позиція упередженого ставлення до прояву кооперативного руху серед колоністів. У ньому вбачалися політичні цілі, хоча в статуті товариства не було ні слова про політику, а головна його мета зводилася до задоволення споживчих інтересів його членів. Незважаючи на позицію генерал-губернатора, статут товариства 30 квітня 1911 р. був затверджений Міністерством внутрішніх справ, і воно розпочало свою діяльність, яка була перервана світовою війною [10, 66-81].
Таким чином, німецькі колоністи Волині протягом другої половини XIX і на початку ХХ ст. певною мірою впливали на розвиток окремих галузей місцевої промисловості. Особливо активною була їх участь у лісорозробній та лісопереробній галузі, суконній, пивоварній, борошномельній. На багатьох волинських підприємствах німці працювали робітниками, були помітними серед технічного та адміністративно-управлінського персоналу. Напередодні Першої світової війни в середовищі колоністів став зароджуватися кооперативний рух.



Тип файла:
Язык файла:

Скачать реферат: Вклад німецьких колоністів у розвиток сільської промисловості Волинської губернії бесплатно

Рефераты, История, Історія України, На українській мові